Слухати Радіо

12:00

Ангел Господній

В ефірі

Розарій

13:00

Літургія Східний обряд

14:00

Пісня Перемоги

15:00

Коронка до Божого Милосердя

15:10

Молитовна лінія

15:40

Дитяча катехиза

16:00

Обережно, магія!

16:45

Дитяча молитва

17:00

Дитяча катехиза

17:10

Розарій

17:45

Літургія годин (Бревіарій)

18:00

Св.Літургія з костелу св. Станіслава єпископа та мученика (Городок)

19:00

Молитовна лінія

20:00

Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)

21:00

Вечірній ефір

22:00

Катехиза

22:40

Житія святих

23:00

Акафіст

23:40

Святий дня

Папа Франциск: понтифікат милосердя, слухання і надії

Створено: 2025-04-23 00:00:00
Програма: Катехиза
Отець Віталій Козак у денній катехизі аналізував понтифікат Папи Франциска та його три енцикліки. За словами священника, Папу критикує той, хто його зовсім не знав, і додає, що після смерті Понтифіка, світ ще буде здивований фактами з його життя.
Коли в березні 2013 року на балконі базиліки Святого Петра з’явився Папа з Аргентини, мало хто здогадувався, що це буде не просто зміна постаті — це буде нова доба. Хорхе Маріо Берґольйо, перший єзуїт на Петровому престолі, перший Папа з Південної Америки та перший, хто взяв ім’я Франциск, прийшов у часи глибокого внутрішнього і зовнішнього шукання Церкви. Його понтифікат став живим свідченням того, як пастир, виходячи з глибин євангельської простоти, може відкрити шлях надії для сучасного світу.

Франциск одразу задав інший тон: замість урочистих титулів — просте “браття і сестри, добрий вечір”; замість золотого хреста — залізний; замість палаців — гостьовий дім. Але за цими символами стояла не стилістика, а богослов’я. Він вірив, що Церква повинна бути не місцем панування, а полем, де лікують рани. Не цитаделлю чистих, а домом для всіх — зокрема, тих, хто впав, зламався, не відповідає «ідеалові». У його постаті відчувався не владний архітектор реформ, а духовний лікар, який довіряє силі слухання і лагідності більше, ніж авторитету сили.

Мабуть, найбільше слово, яким можна охопити цей понтифікат, — це милосердя. У цьому понятті він побачив серце Божого об’явлення і ключ до розуміння сучасного суспільства. Папа неодноразово наголошував: милосердя — не слабкість, а найбільша форма сили. Це не дозволеність чи байдужість до гріха, а глибоке співчуття, яке здатне зцілити корінь зла. Надзвичайний Ювілей Милосердя, оголошений ним у 2015 році, став маніфестом нового підходу до людини. Франциск більше говорив про рани, ніж про правила; більше про супровід, ніж про судження. Це милосердне бачення проявлялося і в практичних справах. Його постійна увага до бідних, мігрантів, безпритульних — це не просто соціальна чутливість, а глибоке євангельське переконання. Він не боявся «запаху овець», як сам любив повторювати. Навпаки, вважав, що саме з «полів життя» має виходити голос Церкви. У цьому світі, що втомився від моралізаторства, Папа Франциск запропонував ніжність як альтернативу. Не осуд, а співпереживання. Не контроль, а довіра. Проте його понтифікат був не лише емоційним або символічним. Він був також глибоко структурним. Папа послідовно і терпляче проводив реформу Римської курії, намагаючись зробити її прозорішою, простішою і більш служебною. Нова конституція "Praedicate Evangelium" стала кульмінацією цієї праці — не для того, щоби зруйнувати традиції, а щоби повернути їм дихання. Реформа не була для реформи — вона була для місії.

Одним із найважливіших напрямків стало відновлення поняття синодальності — як стилю буття Церкви. Синод як слухання, спільне розпізнання, відкритість до Духа став серцем цього понтифікату. Папа підкреслював: Церква не є ієрархією мовчазних підлеглих, а спільнотою, де кожен — мирянин, єпископ, священник, богопосвячений — має голос, має участь, має відповідальність. Це не демократія, але це також не монархія. Це шлях разом. Така синодальність проявилася і в Синодах про молодь, і в Амазонському Синоді, і в глобальному Синоді про синодальність. Особливо значущим моментом стала енцикліка "Laudato Si", в якій Франциск не просто заговорив про екологію — він зробив це мовою духовного сумління. Для нього турбота про «спільний дім» — не політична мода, а форма християнської відповідальності. Земля — це дар, не ресурс. Людина — не власник, а хранитель. І екологічне навернення, на яке він кликав, — це не лише перерозподіл енергії, а глибока переоцінка способу життя: споживання, жадібності, байдужості. Він промовляв до всіх, незалежно від віри — як пастир людства.

Ще однією рисою цього понтифікату стало братерство. Франциск мріяв про світ, де релігії не воюють, а разом будують. Його зустріч з Великим Імамом Ахмедом Ель-Тайєбом і підписання «Документу про загальнолюдське братерство» стало подією історичною. Він поєднав свою духовну візію з політичним імпульсом: у світі, що дробиться, треба шукати міст, а не стіну. Саме цій темі присвячена енцикліка "Fratelli Tutti" — текст, який запрошує до нової культури: культури солідарності, діалогу, поваги до різних.

Проте не можна обійти увагою і те, що було, мабуть, найбільшим випробуванням для його понтифікату — війна в Україні. Коли в лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, Папа Франциск став голосом молитви, сумління і страждання. Він не просто засуджував насильство — він плакав разом із жертвами. Його постійні звернення до «замученої України», його молитви на площі Святого Петра, його слова про Христову присутність у стражданнях українського народу стали знаком солідарності.

Водночас його дипломатичний стиль, намагання зберегти канали діалогу з Росією викликали і критику. Багато хто в Україні сприймав його висловлювання як надто обережні або двозначні. Але якщо дивитися глибше, видно, що його стратегія полягала не в обранні сторін, а в обранні життя. Він був не політиком, а пророком: тим, хто шукає хоч іскру можливості миру. Папа підтримував гуманітарні ініціативи, брав участь у звільненні дітей, розгортав дипломатичну діяльність на найвищому рівні. Це був його хрест — і він ніс його з болем.

Важливо також побачити в цьому понтифікаті не лише документи, а й жести. Бо саме жести Франциска — вмиті ноги ув’язненим, поціловані рани хворих, обійми мігрантів — стали його мовою. Вони говорили більше, ніж будь-яка енцикліка. Вони промовляли навіть до тих, хто не вірив у Бога, але вірив у людяність. У цьому Папі — було багато людяного. І, мабуть, саме це багатьох обеззброювало.

Його дорога не була легкою. Опір з боку традиціоналістів, критика за «надмірну відкритість», нерозуміння в окремих середовищах — усе це супроводжувало його служіння. Але він ішов далі. Його впертість була не політичною, а духовною. Він не боявся бути незрозумілим — боявся бути нечутливим. Не прагнув схвалення — прагнув правди. І тому залишив слід, який не зітреться швидко.

21 квітня 2025 року Папа Франциск відійшов до Господа. Але його понтифікат — живе. Бо залишив не лише закони, а стиль. Стиль Церкви, яка слухає. Стиль Євангелія, яке плаче. Стиль пастиря, який йде попереду, посередині й позаду — водночас. Стиль, що пахне милосердям.

У добу постійних зламів, страху і розчарування він залишив нам не прості відповіді, а напрямок. Дорогу співчуття. Дорогу ніжності. Дорогу спільноти. І, можливо, саме ця дорога — і є єдино вартісна сьогодні.
"Нічого немає більшого, ніж бути дитиною Бога", - о.Леонід Міхалець

"Нічого немає більшого, ніж бути дитиною Бога", - о.Леонід Міхалець

В ефірі брат-капуцин Леонід Міхалець, священник римсько-католицької парафії у місті Красилів. Темою катехитичної науки є протиставлення християнського персоналізму сучасному індивідуалізму. Головна думка отця Леоніда полягає в тому, що кожна людина покликана стати дитиною Божою і увійти в життя Бога – а це можливо лише через любов. Християнський персоналізм, на його думку, не знецінює особистість, але навпаки – розкриває її гідність у спільноті та у взаєминах любові з Богом та ближніми.

2025-07-10 00:00:00
"Сатана має доступ до нас через слабкості і гріхи. Ми самі дозволяємо йому панувати над нами", - о.Андрій Немченко

"Сатана має доступ до нас через слабкості і гріхи. Ми самі дозволяємо йому панувати над нами", - о.Андрій Немченко

У програмі «У Ваших намірах» брат-францисканець Андрій Немченко розмірковує над темою страху: звідки він виникає, у чому полягає його небезпека і як він впливає на духовне життя. Священник чітко розрізняє страх перед Богом і страх перед небезпекою. За його словами, будь-який страх можна подолати – у цьому допомагають віра, молитва та довіра до Бога. Про практичні кроки у боротьбі зі страхами й фобіями брат Андрій розповідає у програмі.

2025-07-10 00:00:00
"Жінки, вертайтеся до жіночності", - о.Віталій Козак

"Жінки, вертайтеся до жіночності", - о.Віталій Козак

У програмі отця Віталія Козака розглядається тема чутливості, інтуїції та внутрішньої цілісності жінки. Саме ця остання якість, як наголошує священник, і є проявом так званого «жіночого генія». Автор звертає увагу на приклади святих жінок, які зуміли повноцінно розкрити та втілити ці риси у своєму житті. На його думку, в сучасному світі особливо важливо, щоб жінка не втратила своєї жіночності та духовної глибини.

2025-07-09 00:00:00
"Церква в перші віки існування вже очікувала на антихриста", - о.Петро Лопатинський

"Церква в перші віки існування вже очікувала на антихриста", - о.Петро Лопатинський

Священник ПЦУ, ієрей Петро Лопатинський, у програмі «Наближаючись до Православ'я» розглядає тему «Православне політичне богослов'я». Цього разу йдеться про новий етап в історії ранньої Церкви - період, коли християнство вийшло за межі вузької релігійної спільноти й поступово стало найпоширенішою релігією Римської імперії. Отець Петро розповідає про страхи й сумніви перших християн, про те, з якими навіюваннями вони стикалися, а також як християнська спільнота інтегрувалась у політичну структуру імперії та почала взаємодіяти з нею.

2025-07-09 00:00:00
Як говорити з дітьми про ангелів?

Як говорити з дітьми про ангелів?

З дітьми потрібно говорити про віру серйозно — так само, як і з дорослими. У катехезі сестра Юлія Заводовська зі Згромадження Сестер від Ангелів (м. Вінниця) ділиться порадами, як доступно й водночас глибоко вести розмову з дітьми про ангелів. 

2025-07-09 00:00:00