Слухати Радіо

02:50

Біблійні читання

В ефірі

Меса

03:40

Розарій

04:00

Коронка до Божого Милосердя

04:20

Святий дня

05:00

Молитва

06:00

Дитяча катехиза

06:20

Житія святих

06:50

Ранкова молитва

07:00

Меса

08:00

Дитяча катехиза

08:10

Житія святих

08:30

Годинки

09:00

Молитовна лінія

10:00

Розарій

10:30

У ваших намірах

11:00

Житія святих

11:20

Катехиза

12:00

Ангел Господній

12:20

Розарій

Папа Франциск: понтифікат милосердя, слухання і надії

Створено: 2025-04-23 00:00:00
Програма: Катехиза
Отець Віталій Козак у денній катехизі аналізував понтифікат Папи Франциска та його три енцикліки. За словами священника, Папу критикує той, хто його зовсім не знав, і додає, що після смерті Понтифіка, світ ще буде здивований фактами з його життя.
Коли в березні 2013 року на балконі базиліки Святого Петра з’явився Папа з Аргентини, мало хто здогадувався, що це буде не просто зміна постаті — це буде нова доба. Хорхе Маріо Берґольйо, перший єзуїт на Петровому престолі, перший Папа з Південної Америки та перший, хто взяв ім’я Франциск, прийшов у часи глибокого внутрішнього і зовнішнього шукання Церкви. Його понтифікат став живим свідченням того, як пастир, виходячи з глибин євангельської простоти, може відкрити шлях надії для сучасного світу.

Франциск одразу задав інший тон: замість урочистих титулів — просте “браття і сестри, добрий вечір”; замість золотого хреста — залізний; замість палаців — гостьовий дім. Але за цими символами стояла не стилістика, а богослов’я. Він вірив, що Церква повинна бути не місцем панування, а полем, де лікують рани. Не цитаделлю чистих, а домом для всіх — зокрема, тих, хто впав, зламався, не відповідає «ідеалові». У його постаті відчувався не владний архітектор реформ, а духовний лікар, який довіряє силі слухання і лагідності більше, ніж авторитету сили.

Мабуть, найбільше слово, яким можна охопити цей понтифікат, — це милосердя. У цьому понятті він побачив серце Божого об’явлення і ключ до розуміння сучасного суспільства. Папа неодноразово наголошував: милосердя — не слабкість, а найбільша форма сили. Це не дозволеність чи байдужість до гріха, а глибоке співчуття, яке здатне зцілити корінь зла. Надзвичайний Ювілей Милосердя, оголошений ним у 2015 році, став маніфестом нового підходу до людини. Франциск більше говорив про рани, ніж про правила; більше про супровід, ніж про судження. Це милосердне бачення проявлялося і в практичних справах. Його постійна увага до бідних, мігрантів, безпритульних — це не просто соціальна чутливість, а глибоке євангельське переконання. Він не боявся «запаху овець», як сам любив повторювати. Навпаки, вважав, що саме з «полів життя» має виходити голос Церкви. У цьому світі, що втомився від моралізаторства, Папа Франциск запропонував ніжність як альтернативу. Не осуд, а співпереживання. Не контроль, а довіра. Проте його понтифікат був не лише емоційним або символічним. Він був також глибоко структурним. Папа послідовно і терпляче проводив реформу Римської курії, намагаючись зробити її прозорішою, простішою і більш служебною. Нова конституція "Praedicate Evangelium" стала кульмінацією цієї праці — не для того, щоби зруйнувати традиції, а щоби повернути їм дихання. Реформа не була для реформи — вона була для місії.

Одним із найважливіших напрямків стало відновлення поняття синодальності — як стилю буття Церкви. Синод як слухання, спільне розпізнання, відкритість до Духа став серцем цього понтифікату. Папа підкреслював: Церква не є ієрархією мовчазних підлеглих, а спільнотою, де кожен — мирянин, єпископ, священник, богопосвячений — має голос, має участь, має відповідальність. Це не демократія, але це також не монархія. Це шлях разом. Така синодальність проявилася і в Синодах про молодь, і в Амазонському Синоді, і в глобальному Синоді про синодальність. Особливо значущим моментом стала енцикліка "Laudato Si", в якій Франциск не просто заговорив про екологію — він зробив це мовою духовного сумління. Для нього турбота про «спільний дім» — не політична мода, а форма християнської відповідальності. Земля — це дар, не ресурс. Людина — не власник, а хранитель. І екологічне навернення, на яке він кликав, — це не лише перерозподіл енергії, а глибока переоцінка способу життя: споживання, жадібності, байдужості. Він промовляв до всіх, незалежно від віри — як пастир людства.

Ще однією рисою цього понтифікату стало братерство. Франциск мріяв про світ, де релігії не воюють, а разом будують. Його зустріч з Великим Імамом Ахмедом Ель-Тайєбом і підписання «Документу про загальнолюдське братерство» стало подією історичною. Він поєднав свою духовну візію з політичним імпульсом: у світі, що дробиться, треба шукати міст, а не стіну. Саме цій темі присвячена енцикліка "Fratelli Tutti" — текст, який запрошує до нової культури: культури солідарності, діалогу, поваги до різних.

Проте не можна обійти увагою і те, що було, мабуть, найбільшим випробуванням для його понтифікату — війна в Україні. Коли в лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, Папа Франциск став голосом молитви, сумління і страждання. Він не просто засуджував насильство — він плакав разом із жертвами. Його постійні звернення до «замученої України», його молитви на площі Святого Петра, його слова про Христову присутність у стражданнях українського народу стали знаком солідарності.

Водночас його дипломатичний стиль, намагання зберегти канали діалогу з Росією викликали і критику. Багато хто в Україні сприймав його висловлювання як надто обережні або двозначні. Але якщо дивитися глибше, видно, що його стратегія полягала не в обранні сторін, а в обранні життя. Він був не політиком, а пророком: тим, хто шукає хоч іскру можливості миру. Папа підтримував гуманітарні ініціативи, брав участь у звільненні дітей, розгортав дипломатичну діяльність на найвищому рівні. Це був його хрест — і він ніс його з болем.

Важливо також побачити в цьому понтифікаті не лише документи, а й жести. Бо саме жести Франциска — вмиті ноги ув’язненим, поціловані рани хворих, обійми мігрантів — стали його мовою. Вони говорили більше, ніж будь-яка енцикліка. Вони промовляли навіть до тих, хто не вірив у Бога, але вірив у людяність. У цьому Папі — було багато людяного. І, мабуть, саме це багатьох обеззброювало.

Його дорога не була легкою. Опір з боку традиціоналістів, критика за «надмірну відкритість», нерозуміння в окремих середовищах — усе це супроводжувало його служіння. Але він ішов далі. Його впертість була не політичною, а духовною. Він не боявся бути незрозумілим — боявся бути нечутливим. Не прагнув схвалення — прагнув правди. І тому залишив слід, який не зітреться швидко.

21 квітня 2025 року Папа Франциск відійшов до Господа. Але його понтифікат — живе. Бо залишив не лише закони, а стиль. Стиль Церкви, яка слухає. Стиль Євангелія, яке плаче. Стиль пастиря, який йде попереду, посередині й позаду — водночас. Стиль, що пахне милосердям.

У добу постійних зламів, страху і розчарування він залишив нам не прості відповіді, а напрямок. Дорогу співчуття. Дорогу ніжності. Дорогу спільноти. І, можливо, саме ця дорога — і є єдино вартісна сьогодні.
"Я приїхав з бажанням бути з українським народом і молитися за мир," - кардинал Паоло Сезар Коста

"Я приїхав з бажанням бути з українським народом і молитися за мир," - кардинал Паоло Сезар Коста

Кардинал з Бразилії Паоло Сезар Коста відвідав Україну. В ефірі він поділився враженнями від візиту до військового цвинтаря у Львові та Київського шпиталю, а також розповів про плани відвідати місця "тиші". "Бог створив людину і дав їй свободу - вільну волю. Однак, користуючись цією свободою, людина не завжди обирає добро. Це є однією з найбільших наших проблем. Зло існує і діє у світі. Але коли ми спрямовуємо розум до добра, Бог дарує благодать бути здатними на багато добрих справ", - про надію, яка народжується з віри, і закликає молитися кардинал Паоло Сезар Коста.

2025-07-18 00:00:00
Чи можливе спасіння поза церквою? "Відкрийте серця на милосердя", - отець Андрій Пальчик

Чи можливе спасіння поза церквою? "Відкрийте серця на милосердя", - отець Андрій Пальчик

"Бог більший за наші уявлення про кордони. Його благодать діє там, де серце відкрите, де є прагнення добра, де є пошук правди", - отець Андрій Пальчик, настоятель парафії Матері Божої Чудотворного Медальйона у м.Мерефа Харківської області.

2025-07-18 00:00:00
Кремлівський фараон впертий, але ви робіть своє. Не полишайте віру, що війна закінчиться швидко"  - єпископ Станіслав Широкорадюк

Кремлівський фараон впертий, але ви робіть своє. Не полишайте віру, що війна закінчиться швидко" - єпископ Станіслав Широкорадюк

У ці дні з різних куточків України вирушають паломницькі групи до святинь, де прославилася Діва Марія в чудотворних іконах. Якщо ви бачите в дорозі колону людей із хрестом на чолі, найімовірніше, це паломники, які прямують до Бердичева або Зарваниці. У цій програмі спілкуємося з учасниками паломництва Шепетівка-Бердичів. Про свій досвід прочанина ділиться єпископ Станіслав Широкорадюк, ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії.
2025-07-17 00:00:00
Отець Віталій Храбатин про три зустрічі з Папою Левом XIV

Отець Віталій Храбатин про три зустрічі з Папою Левом XIV

Катехеза протоієрея Віталія Храбатина, референта Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, присвячена сенсу Святого Року, проголошеного Католицькою Церквою. У червні відбулася велелюдна проща українців до Рима, в якій отець Віталій також узяв участь. Основою для роздумів стали три проповіді Папи Франциска: на урочистість Тіла і Крові Христових, під час зустрічі з українськими паломниками та у неділю, коли тривало паломництво священників.
2025-07-17 00:00:00
"Якщо людина буде жити для Бога, нашою дійсністю стане лише прослава Бога і це буде найліпший бенкет", - с. Марія Людмила Бога Отця Милосердного

"Якщо людина буде жити для Бога, нашою дійсністю стане лише прослава Бога і це буде найліпший бенкет", - с. Марія Людмила Бога Отця Милосердного

Про історію Ордену Кармелітів Босих та обіцянки, які дає Пресвята Діва Марія через носіння скапулярію чуємо від монахині, яка 26ий рік відкриває для себе багатство духовного шляху перебування у закритому ордені с.Марії Людмили Бога Отця Милосердного, м.Харків.
2025-07-16 00:00:00