"Перша проповідь Ісуса Христа", - коментар Євангелія дня

 Згорнувши книгу, Він віддав її слузі та й сів, а очі всіх у синагозі пильно стежили за Ним. І Він почав говорити до них: «Сьогодні сповнилося це Писання у вухах ваших». Усі були свідками Йому, дивуючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: «Чи не син це Йосифа?» А Він промовив до них: «Напевно, скажете Мені цю приказку: “Лікарю, оздоров самого себе! Зроби й тут, на своїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі”». І Він промовив: «Запевняю вас, що жодний пророк не приймається на своїй батьківщині. Істинно кажу вам, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, і був тоді великий голод по всій землі. Та до жодної з них Ілля не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську — до жінки-вдови. І багато було прокажених за пророка Єлисея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Нааман — сирієць!» Почувши це, всі в синагозі сповнилися гнівом. І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути; та Він, пройшовши поміж ними, віддалився.