"Під час однієї з експедицій була розказана дуже моторошна історія про хустку, яку мама нашої респондентки носила у 1933-му продавати на базар", - Інна Тільнова

Назву проєкту дало ім’я унікальної баби Єльки, яка проживала у селі Розсохуватка Маловисківського району. Вона знала сотні народних пісень, а ще лікувала людей травами, виховала десятеро дітей, пережила Голодомор… Попри все кожен свій день вона починала з пісні і піснею проводжала захід сонця.

У кожного з нас є своя «баба Єлька» − бабуся, яку неможливо було уявити без пісні. З піснею працювали, дівували, виходили заміж, відходили у кращі світи.

Під час однієї з експедицій, до села Несваткове, була розказана одна дуже моторошна історія про хустку, яку мама нашої респондентки 1943 - го року народження носила у 1933-му продавати на базар. То була терентова хустка - тоненька і дуже тепла. На базарі за цю хустку давали два стакани пшона. Мама Мокрина відмовилася і не продала цю хустку. Тому, що ця хустка була єдиним спогадом від її батька який для того щоб купити хустку продав корову. І віддав своїй доньці як посаг. Повернулася Макрина додому і чоловік її відшмагав батогом за те що вона не здобула їжу, і покинув цю сім'ю. І пройшло стільки років і донька Макрини зберегла цю хустку і виріщила її подарувати до нашої Етнолабораторії. Для нас це дуже велика цінність яку важко описати словами