«Помити, погодувати, підгузки змінити – це просто. Важко почути і дати час…» – сестра Еммануела

«Аскеза це наш шлях, бо чим більше маємо, тим важчими і невільними стаємо…» – сестра Еммануела.

«Найбільша біда – це не те що в нас нема в що вдягтись, чи поїсти. Одягти і й нагодувати дуже просто, але якщо людина страждає від самотності, чи тому що боїться, чи ненавидить... Або якщо вона втомилась від життя – це вже більш глибока бідність, яку важко побачити. Якщо я не в стані побачити цього – я не можу допомогти… Тому, коли хтось приходить і просить в мене шапку, пальто, чи поїсти – то це тільки зовнішнє. Я маю запитати себе, що ця людина хоче через те що вона просить?».

«Багато людей в сьогоднішньому світі відчувають, що Бог десь далеко, що Його нема. Якби Він був, не було стільки страждань… Але Мати Тереза говорила, якби вона не пережила духовних ночей, вона б ніколи не могла розуміти людей. Бог допустив, щоб вона не відчувала Його, щоб навчилась розуміти людей, які не вірять в Нього…».

«Віра, це коли я йду на молитву і я не відчуваю нічого. Коли вранці встаю і мені не хочеться вставати, але я розумію, що іду зустрічати того кого люблю, що я йду до джерела сили. Якщо я не піду, що я дам людям?… ».

«Ми допомагаємо людям, і не важливо до якої нації вони належать. До якої касти… Це люди! Прикладом для мене став єпископ Широкорадюк, коли допоміг тому, хто його переслідував. Він сказав, що не підтримує його поглядів, але допоміг, бо побачив людину. Це був дуже важливий досвід і де б я не служила, для мене найголовніше, що я зустрічаюсь з людиною. Я не говорю про політику, бо не це головне, я несу Христа …».

«Помити, погодувати, підгузки змінити – це просто. Але якщо до нас приходять хворі на алкоголізм, наркотики… вони потребують моєї участі, мого часу… Потребують щоб їх почули і дійсно вимагають участі… це дуже важко…».

«Побачити в іншому Христа – важке завдання, але я допомагаю іншому бо це Людина».