Православна Церква в Україні у ХІХ столітті

На світлині: Софійський Собор у Києві у 1846 р. (малюнок Михайла Сажина)

В програмі розповіли про особливості розвитку Київської митрополії:

- кількісний склад повітів майже не змінився впродовж ХІХ століття;

- поділ на церковні округи - протопопії та відділи - благочиння;

- кількісний склад храмів;

- призначення великої кількості священників з росіян та переселення українського духовенства з Правобережжя у Росію;

- призначення Київськими митрополитами Св. Синодом чужинців, які часто були  байдужими до національно-культурних потреб місцевого населення;

- створення в Петербурзі секретного комітету по приєднанню греко-католиків до Російської Церкви;

- оправославлення католиків західних губерній та політика русифікації;

- початок відродження православних братств в новій якості - поширювати вплив православ’я в його державно-церковному російському варіанті;

- високий рівень т.зв. народного благочестя (відвідування святинь, церков, монастирів, побутова побожність);

- учене богослов’я (створення і велика наукова робота Київської Духовної академії);

- монашество;

- архієреї, що зробили величезний внесок в розвиток Церкви.

Перелік митрополитів (архієпископів) Київських та Галицьких в ХІХ столітті легко знайти у джерелах, про найбільш видатні постаті о. Богдан розповів у програмі цікаво й докладно, запрошуємо прослухати доданий аудіофайл.