Того часу Ісус розповів притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство. «Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися.
Він покликав десятьох своїх слуг, дав їм десять мін і сказав їм: “Торгуйте, доки прийду”. Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: “Не хочемо, щоби цей панував над нами!” І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих слуг, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували. Приходить перший і каже: “Пане, міна твоя принесла десять мін”. І відказав йому: “Гаразд, добрий слуго, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами”. Прийшов другий, кажучи: “Пане, міна твоя принесла п’ять мін”. Сказав і цьому: “І ти будь над п’ятьма містами”. І ще один прийшов, кажучи: “Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці. Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв”. Каже йому: “Устами твоїми суджу я тебе, лукавий слуго! Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв. Чому ж не дав ти моїх грошей купцям? І я, повернувшись, узяв би своє з прибутком”. А тим, які стояли поряд, сказав: “Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін”. І відповіли йому: “Пане, він же десять мін вже має!” Кажу вам: “Кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране. А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною!”» Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим.
Того часу Ісус сказав своїм Апостолам: «Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне. Хворих оздоровляйте, мертвих воскрешайте, прокажених очищайте, бісів виганяйте; даром отримали – даром давайте.
Того часу, прикликавши до себе Дванадцятьох своїх учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу й усяку недугу. Ось імена Дванадцятьох апостолів: перший – Симон, прозваний Петром, і Андрій, його брат; Яків Зеведеїв та Йоан, його брат; Филип і Вартоломей; Тома і митник Матей; Яків Алфеїв і Тадей; Симон Кананіт і Юда Іскаріотський, який і зрадив Його.
Цих Дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, кажучи: «На дорогу язичників не йдіть і до міста самарійського не входьте, а йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне».
Тома, один із Дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус. Тож інші учні розповідали йому: «Ми бачили Господа!» Та він сказав їм: «Поки не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в Його бік, — не повірю!» Через вісім днів знову були всередині будинку Його учні, й Тома з ними. Прийшов Ісус крізь замкнені двері та став посередині й сказав: «Мир вам!»
Того часу, сівши в човен, Ісус переплив назад і прийшов до свого міста. І ось принесли до Нього паралізованого, який лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Відваги, сину! Прощаються тобі гріхи!»
Того часу Ісус прибув на той бік, у землю Гадаринську і зустріли Його два біснуваті, які вийшли з гробниць; вони були дуже люті, так що ніхто не міг перейти тією дорогою. І ось, вони закричали, гукаючи: «Що Тобі до нас, Сину Божий? Чи не прийшов Ти сюди, щоби передчасно нас мучити?»