Того часу Ісус сказав первосвященикам і старшим народу: «Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, який насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому давильню, збудував башту, винайняв його виноградарям та й виїхав далеко.
Коли ж прийшов час на плоди, послав він своїх слуг до виноградарів, щоб узяти свої плоди. Та виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням. Тоді знову послав інших слуг, більше, ніж перед тим, але й з ними вчинили так само. Нарешті послав до них свого сина, кажучи: “Мого сина вони пошанують”. Виноградарі ж, побачивши сина, заговорили між собою: “Це ж спадкоємець; ходімо, вб’ємо його – і спадщина буде наша”. І схопивши його, викинули геть за виноградник і вбили. Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим виноградарям?» Кажуть йому: «Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим виноградарям, які будуть віддавати його плоди своєчасно». Каже їм Ісус: «Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: “Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших”? Тому кажу вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити плоди Царства».Почувши його притчі, первосвященики та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них, і намагалися Його схопити, та побоялися людей, бо вони вважали Його за пророка.
Того часу прийшли до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп. І сповістили Йому: «Твоя мати і Твої брати стоять зовні, бажаючи побачити Тебе». А Він у відповідь сказав їм: «Моя мати й Мої брати – це ті, котрі Слово Боже слухають і виконують».
У катехезі о. Олексій Самсонов розповідає про життя та духовну спадщину архієпископа Фултона Шіна – проповідника, який допомагав мільйонам людей відкривати християнську віру через радіо й телебачення.
Того часу один із фарисеїв просив Ісуса, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, він возліг до столу. І от жінка, яка була в тому місті, грішниця, довідавшись, що Він возлежить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; і, ставши ззаду біля Його ніг, вона, плачучи, слізьми почала обмивати Його ноги та обтирала волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.
Того часу Господь сказав: «До кого це Мені порівняти людей цього роду? До кого вони подібні? Подібні вони до дітей, які сидять на майдані і гукають одне одному, кажучи: “Ми вам грали на флейті, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!”
Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Побачивши Матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син!» Потім звернувся до учня: «Ось твоя мати!» І від тієї години взяв її учень до себе.