Того часу Ісус зі своїми учнями перепливли на другий бік моря, до землі Гадаринської. А як Він вийшов з човна, зненацька перестрів Його одержимий нечистим духом чоловік чоловік з гробниць. Він мав житло у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати навіть ланцюгами, бо часто в’язали його ланцюгами й кайданами, та він розривав ланцюги і трощив кайдани, і ніхто не міг його приборкати; і завжди, вночі та вдень, він перебував у гробницях і в горах, кричав і бив себе каміння.
Та коли він здалека побачив Ісуса, то прибіг і поклонився Йому. І, закричавши гучним голосом, каже: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!» Оскільки Він говорив йому: «Нечистий духу, вийди з людини!» Ісус запитав його: «Яке твоє ім’я?» Той каже Йому: «Легіон моє ім’я, – бо нас багато!» І дуже благав Його, щоб не виганяв їх геть з того краю. Паслося ж там на горі велике стадо свиней. І просили Його, кажучи: «Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми!» І Він дозволив їм. Тож повиходили нечисті духи, увійшли у свиней, і кинулося стадо – десь зо дві тисячі – з кручі в море та почало потопати в морі. А ті, хто їх пас, втекли й сповістили в місті та в селах. І люди вийшли побачити, що сталося. І приходять до Ісуса, і бачать, що біснуватий – той, хто мав легіон, – сидить одягнений і при своєму розумі; й вони злякалися. Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней. І почали благати Його покинути їхню околицю. І коли Він сідав у човен, то просив Його біснуватий, щоби бути з Ним. Та Він йому не дозволив, але сказав йому: «Іди до свого дому, до своїх, і сповісти їм, що для тебе Господь зробив, і як змилосердився над тобою!» Тож пішов він та й почав проповідувати в Десятимісті про те, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися.
Того часу Ісус, покликавши знову людей, казав їм: «Послухайте Мене всі та зрозумійте. Нічого немає поза людиною, що входило б у неї і могло зробити б її нечистою, але те, що виходить із неї, — те робить людину нечистою». І коли від людей Він увійшов до оселі, то учні запитали Його про притчу.
Життя людини неможливо уявити абсолютно комфортним і безтурботним. Кожен із нас має досвід труднощів і страждань. Отець Олексій Самсонов, спираючись на євангельську історію про зцілення сліпонародженого чоловіка, розмірковує над сенсом наших випробувань та їхньою глибинною причиною. Чому ми стикаємося з болем і труднощами? Як їх приймати і знаходити в них вищий зміст? Відповіді на ці питання допомагають нам глибше усвідомити власний життєвий шлях і віднайти внутрішню силу для подолання труднощів.
Того часу Ісус пішов до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні. А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато з тих, хто слухав, дивувався, кажучи: «Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібрався до Нього надзвичайно великий натовп, так що Він сам, увійшовши в човен, сидів на морі, а весь натовп був край моря, на землі.
Того часу прийшли Ісусова мати та Його брати і, стоячи надворі, послали до Нього, кличучи Його. А довкола Нього сидів натовп. І говорять Йому: «Ось, Твоя мати, Твої брати і Твої сестри зовні шукають Тебе». А Він у відповідь їм каже: «Хто Моя мати та Мої брати?» І, поглянувши довкола себе на тих, які сиділи навкруги, каже: «Ось Моя мати та Мої брати! Адже хто виконує Божу волю, той Мені брат, і сестра, і мати».