Урочиста меса
Свята Літургія з церкви Різдва Богородиці (Львів)
Денний ефір
Коронка до Божого Милосердя
Молитовна лінія
Дитяча катехиза
В Родині Радіо Марія
Катехиза
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Новини
Голос народу, голос Божий
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Слово на кожен день
Літургія годин (Бревіарій)
Через те, що зараз перебуваємо в Пасхальному часі, ми вирішили поговорити про дуже типову для Східної Церкви, зокрема Візантійської, ікону Зішестя Христа до аду.
Перше на що звертаємо увагу, що ця ікона не є іконою Воскресіння як такого, вона стосується не недільного Пасхального раннього-ранку, коли Христос знову живий як людина, а суботи, коли всі думають, що він у гробі, що він мертвий. За переданням саме в суботу – єврейський шаббат, день відпочинку – Христос зійшов до Шеолу, тобто країни мертвих, місця, де перебували праведники, котрі очікували спасіння, повернення до раю, до Бога.
На цій іконі в центрі ми бачимо постать Ісуса у світлих ризах, які наче розвіваються вітром, рухом. Це не просто так, рух вказує на те, що на відміну від усіх решти постатей, які в аді довший час, Господь там не зостанеться. Він лише спустився туди на хвильку, щоб вивести звідти праведників. Христос не може тривало перебувати там, де немає зв’язку з Богом.
Зазвичай на іконі Зішестя до аду Христос оточений мигдалеподібним або ж круглим сяйвом, так званою мандорлою. Це символ Божого сяяння і він в іконографії зустрічається ще на іконі Преображення та на іконі Успення Пресвятої Богородиці, це ті моменти, коли Ісусова Божа природа не є схована від людського зору
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко розповідає про традицію днів духовної віднови, які зазвичай відзначають у перший четвер, п’ятницю та суботу кожного місяця. Ця практика пов’язана з особливим вшануванням Євхаристії, Пресвятого Серця Ісуса та Непорочного Серця Марії. Водночас священник наголошує, що зовнішні форми не мають стати порожнім ритуалом. Отець Андрій застерігає: важливо не лише дотримуватись умов, але й не втратити головного - глибини особистої віри. «Головна умова духовних практик - це любити молитву і Таїнства», – підкреслює він.
Тереза Гажійова зі спільноти «Світло Марії» у Меджуґор’є взяла участь у програмі Радіо Марія, присвяченій 44-й річниці об’явлень Діви Марії, яку нещодавно відзначали в Меджуґор’є.
На цій події були численні українські паломники, а очолив прощу єпископ Ян Собіло.
Тереза наголосила, що ці 44 роки — це час благодаті і надії. Вона прокоментувала останні три послання Богородиці, які були скеровані світу в один день, і заохотила українців не втрачати завзяття у молитві й вірі, що Бог вислухає наші прохання і завершить війну, як це вже було свого часу на Балканах, зокрема в Меджуґор’є, де об’явлення тривають і досі.
Літо — це «гаряча» пора паломництв до відпустових місць.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко ділиться роздумами про традицію паломництв.
Священник зауважує, що першим паломником в історії людства можна вважати Авраама — адже саме він, почувши голос Бога, вирушив у незнане, довірившись повністю Його Провидінню.
Отець Андрій також розмірковує над значенням слів «паломник» і «прочанин», підкреслюючи духовний зміст цих понять.
Маючи багаторічний досвід участі в піших прощах — до Бердичева, Чечельника та інших санктуаріїв — отець Андрій переконаний: хоча б раз у житті варто пройти пішки цей шлях. Бо паломництво — це не лише подорож у просторі, а насамперед шлях віри, довіри та особистої зустрічі з Богом.
У програмі “Захристія” — сестра Марія Слєпченко з ордену сестер редемптористок кляузурових (затворницьких).
Ця гілка редемптористок в Україні існує лише дев’ять років, і наразі це єдиний монастир редемптористської духовності із затворницьким способом життя.
Під час програми ви дізнаєтеся про шлях реалізації мрії сестри Марії. Як розповідає настоятелька, на початку мало хто вірив, що така спільнота постане в Україні.
Проте одна розмова з монахом-єзуїтом стала вирішальною і зрушила справу з мертвої точки.
Сьогодні сестри мешкають у Львові, будують монастир і з надією дивляться в майбутнє.