Житія святих
Слово на кожен день
Молитовна лінія
Розарій
У ваших намірах
Житія святих
Катехиза
Царице Неба
Пісня Перемоги
Св.Літургія з храму Успіння Пресвятої Богородиці (Страдч)
Денний ефір
Коронка до Божого Милосердя
Дитяча катехиза
Катехиза
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Новини
Голос народу, голос Божий
Літургія годин (Бревіарій)
Трансляція св.Меси із Базиліки Воздвиження Всечесного Хреста (Чернівці)
Через те, що зараз перебуваємо в Пасхальному часі, ми вирішили поговорити про дуже типову для Східної Церкви, зокрема Візантійської, ікону Зішестя Христа до аду.
Перше на що звертаємо увагу, що ця ікона не є іконою Воскресіння як такого, вона стосується не недільного Пасхального раннього-ранку, коли Христос знову живий як людина, а суботи, коли всі думають, що він у гробі, що він мертвий. За переданням саме в суботу – єврейський шаббат, день відпочинку – Христос зійшов до Шеолу, тобто країни мертвих, місця, де перебували праведники, котрі очікували спасіння, повернення до раю, до Бога.
На цій іконі в центрі ми бачимо постать Ісуса у світлих ризах, які наче розвіваються вітром, рухом. Це не просто так, рух вказує на те, що на відміну від усіх решти постатей, які в аді довший час, Господь там не зостанеться. Він лише спустився туди на хвильку, щоб вивести звідти праведників. Христос не може тривало перебувати там, де немає зв’язку з Богом.
Зазвичай на іконі Зішестя до аду Христос оточений мигдалеподібним або ж круглим сяйвом, так званою мандорлою. Це символ Божого сяяння і він в іконографії зустрічається ще на іконі Преображення та на іконі Успення Пресвятої Богородиці, це ті моменти, коли Ісусова Божа природа не є схована від людського зору
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.