Раїса Кириченко: "Я живу в Україні, і усією душею вболіваю за село, колиску нашої духовності. Буде село, буде й пісня, буде й Україна!"

“Я живу в Україні!” - усією душею вболівала Раїса Кириченко за українське село, колиску нашої духовності, відчуваючи зв’язок, – буде село, буде й пісня, обряд, якщо шанувати та підтримувати селянина за його вірність землі".
Тому-то багато співала про село і маму, про буденне життя людей, їхні радощі і болі. Навіть із сучасних пісень вибирала ті, що ближче до людської душі, жила клопотами і проблемами села звичайних людей, не рубала свого пракоріння, не забувала маминої науки: “Ніколи не співай пісень, які ні про що. Вибирай ті, що западуть у людську душу. Інакше співатимеш задарма”. Раїса так і робила, відчуваючи за собою підтримку мами та відповідальність перед своєю великою родиною. Якщо випадали вільні дні, на крилах летіла до неї, намагалася полегшити її життя, підставити своє плече. На час відпусток мама і рідна хата заміняли їй усі курорти і всі моря. Відпустку прагнула брати влітку, щоб провести її з мамою у рідному селі.