В програмі Тетяни Калініченко Марія Гапич, корінна киянка, яка пережила голод, війну, сталінські репресії, часи радянського терору, здобуття незалежності і аж по сьогодення. Через історію пані Марії перед нами відкривається все ХХ століття з неприкритим людонесприйняттям і водночас, колосальною жагою до життя.
Пані Марія все пережите виклала в щоденнику, який попросили в неї для ознайомлення і викрали. Можливо ми десь прочитаємо цю історію вже під іншим іменем, але "Рецепти життя" презентують живу історію простої жінки, яка в нелюдський час зуміла зберегти людське обличчя, виховати дітей і пронести в серці любов до свого чоловіка. "Ректор університету приїхав, як тільки звільнили Київ, і вже до Нового року було оголошено набір в університет (ред. Київський національний університет Тараса Шевченка). Набрали всього 200 студентів. Був історичний факультет, хімічний, філологічний і дипломатичний факультет був. Всього 200 чоловік... Заходжу до ректора, ректор сидить в шубі. Це ж зруйнована була будівля, скла не було в вікнах, сніг мете в аудиторію. Дуже холодно. Фасад червоного корпусу був цілий, а тильна сторона зруйнована. Тільки жовтий корпус був цілий і там були заняття. Хай Господь милує. Чорнила замерзали коли були на парах. Я сиділа по-турецькі, бо ноги кляли. І через кожні 15 хв. викладач казав: "Давайте побігаємо"... А як же бігати, коли голодна. Але вчились люди. Люди хотіли вчитись
Відгуки
Тетяна Калініченко
Друзі, я провела інтерв'ю яке мене досі не відпускає. Історія, яка незалишить байдужим нікого, Марія Гапич 93 річна киянка, котра пам'ятає все ХХ століття. Я спілкувалась з нею і думала, якби в школах і ВИШах історію викладали не з книжок, які пишуться під конкретну лінію партії, чи вигоду чиюсь... А якби до дітей приходили такі люди, які оживляють собою метртві друковані стронки виправлених хронік. Якби історію розповідали так, через призму однієї сім'ї, одного життя - впевнена ми би не просто її знали, ми би були закохані в історію. Хтось заперечить мені суб'єктивізмом, але де є об'єктивна правда в історії? Слухаючи Пані Марію, я, напевно, перше в житті захотіла перенестись в машині часу... І хоч одним днем,будучи поряд з нею, відчути навіть голод 33 в Києві, нацистстку окупацію, незалежну Україну... І побачити їх разом))) Молоду 25 річну Марію і його "такого красеня", військового, Василя Гапича... Я не встигла розпитати нічого в своїх баусь і дідусів. Може після цього ефіру хтось з вас всигне. p.s. Зараз пані Марії діагностують рак, від онко померла її донечка, її чоловік... Моліться за неї.Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.