Дитяча молитва
Розарій
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з костелу св. Станіслава єпископа та мученика (Городок)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Житія святих
Акафист
Святий дня
Літургія годин (Бревіарій)
Розарій
Катехиза
Відкриваючи таємниці християнства
Духовні читання
Катехиза
Акафист
Розарій
Коронка до Божого Милосердя
В програмі Magistra vitae продовжили розмову про римо-католицьку церкву в українських землях у XVIII ст., коли вони відійшли до Російської імперії, з істориком, громадсько-політичним діячем Олександром Алфьоровим.
На світлині: перший архієпископ Могилівський Станіслав Сестренцевич
На початку програми нагадали слухачам про історичний контекст: розділи Речі Посполитої між Австрією, Пруссією, Росією у 1772, 1793, 1795 рр. Після цих територіальних змін російський царат забажав здійснювати адміністративне керування римо-католицьким кліром та католиками. Відповідно до указу Катерини ІІ 1795 р. були ліквідовані Віленьске, Інфлянтське, Київське, Кам’янецьке, Луцьке римо-католицькі єпископства та створені нові - Інфлянтське, Пінське, Летичівське, що підпорядковувалися могилівському архієпископу С. Сестренцевичу. Духовенству було заборонено виконувати накази будь-яких церковних органів, розташованих за кордоном, вступати в контакти з Апостольським Престолом і навіть виїжджати за кордон. І Катерина ІІ, і її наступник Павло І тиснули на Папу Пія VI, прагнучи добитися його згоди на зміни, що сталися. Для вивчення питання і впорядкування справ Папа направив у Росію нунція кардинала Лаврентія Літту, який після дворічного перебування в Російській імперії і відповідних переговорів з урядом та Римом задля захисту католицької віри запропонував проект організації католицької церкви двох обрядів у Російській імперії.
Як продовжила діяти римо-католицька церква в нових умовах, як відбувались наступні “перетрубації” католицьких дієцезій, як погіршилося становище греко-католиків, як царат пішов шляхом підпорядкування організаційних структур урядові - слухайте в програмі.
В контексті святкування 700-річчя Київсько-Житомирської дієцезії згадали про наших пастирів цього періоду - єпископів Каєтана Ігнатія Солтака, Йосифа Андрія Залуського, Ігнатія Франциска Оссолінського, Каспера Цецішевського.
За часів єпископа Каспера Цецішевського (на світлині) у 1795 р. сталася ліквідація Київської дієцезії. Єпископ був призначений ординарієм новоутвореної Пінської дієцезії, осідок якої був перенесений до Житомира. У 1798 р. Павло І дозволив відновити Київську дієцезію з осідком в Житомирі та додати до неї терени Луцької дієцезії. Відтак новоутворена єпархія стала називатись Луцько-Житомирською в рамках новоствореної Могилівської митрополії, а єпископ Цецішевський став її першим ординарієм.
В рамках програми Magistra vitae з архівістом, істориком Ганною Путовою завершили розповідь про римо-католицьку церкву на землях України в другій половині ХІХ століття. Чому вчать ці історичні уроки існування церкви? Дізнайтеся прослухавши програму
В програмі Magistra vitae з архівістом, істориком Ганною Путовою продовжили розгляд ситуації, що склалася в римо-католицькій церкві на землях України в ХІХ столітті під владою Австрійської та Російської імперій.
В циклі історичної програми Magistra vitae цього разу почали розглядати становище римо-католицької церкви в Україні в першій половині ХІХ століття з істориком, архівістом Ганною Путовою.
Разом з пастором Реформатської церкви Сергієм Накулом, магістром теології, в рамках програми циклу Magistra vitae досліджували процеси розвитку протестантизму в Україні у XVIII-ХІХ століттях
Разом з Отцем Богданом Огульчанським, протоієреєм Православної Церкви України, науковим секретарем Православного Університету Святої Софії-Премудрості, продовжуємо розповідь про Православну Церкву у ХІХ столітті в програмі циклу Magistra vitae
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.