Різдво Христове – таємниця розарію і взагалі одна з найглибших тайн Божої дії перетворюється виключно на веселе свято з колядками та щедрівками, традиційною кутею та новорічною ялинкою. В багатьох країнах Західної Європи пропонується навіть не вживати цю назву – Різдво, а говорити лише про зимовий відпочинок під радісні дзвіночки доброго Санти. А де Різдво, де народження Божого Сина? Що для християнина означає поява на світ Христа? Про що ми роздумуємо, молячись розарій? Отець Олексій Самсонов пропонує зупинитись і розважити у катехизі над «прописною істиною» нашої віри. І це він робить цікаво, глибоко, нестандартно.
Різдво Ісуса Христа за описом святого євангеліста Луки розпочинається словами «за часів правління кесаря Августа». Бог приходить в історії, Передвічний Господь з’являється в часі. Момент Його появи на землі можна документально зафіксувати, так само в житті кожного християнина є момент істини: навернення. Спаситель народжується в Ізраїлі, в Юдеї. На той час це була одна з окраїн великої Римської імперії. Чому Бог не розпорядився, щоби Ісус народився в центрі – в Римі, в сім’ї аристократа? Дійсно, Бог дивиться не так, як людина… Тому не дивуйтеся, якщо паростки віри з’являються у вашому серці. Навіть, якщо ви не вважаєте себе мудрим, сильним, розумним і достойним. Бог вибирає окраїну, а не центр. Бог вибирає простих.
Чому Господь, який винятково любить Діву Марію, її чоловіка Йосипа і врешті решт свого Сина – Ісуса Христа, дозволяє на такі складні, незручні, некомфортні умови. Жінка, на останньому місяці вагітності долає сто кілометрів на осляті, трясучись по гористих дорогах Юдеї, народжує свого Сина не в заїзді, а в стайні, кладе свого Сина в ясла вола чи осла. Часто нас супроводжують труднощі, і ми звертаємось до Бога зі словами: «Ти мене не любиш. Чому таке допустив?» Але підносячи обличчя до Неба з бажання промовити таке молитовне звернення, можна згадати Діву Марію, Йосипа та Ісуса.
В Біблії немає зайвих і випадкових слів. Все в Біблії щось означає. Чому Ісус народжується в місті Вифлеєм, в Юдеї, а не в Назареті, в Галілеї? Чому Господь згадує, що це місто Давида? Етимологія слова Вифлеєм («Бет Лехем») веде нас до перекладу – «дім хліба». Пам’ятаємо, що в Писанні слово «хліб» використовується в символічному значенні – Боже Слово. Ісус про себе говорить, що Він є хліб, який зійшов з небес. Ісус народжується в «місті хліба», в середовищі Слова. Ісус не може народитися в сім’ї, де не читається Боже Слово регулярно і вдумливо. Тобто, можете залишатися при думці, що Ісус живе «у вашому серці», але якщо ви не читаєте Боже Слово, то це ілюзія. Ісуса немає там, де немає Божого Слова.
В пророцтвах Старого Завіту, в книзі пророка Міхея говориться, що Спаситель з’явиться у Віфлеємі. А що змусило Йосипа та Марію піти у Вифлеєм? – Наказ Августа. Тобто Господь для сповнення Своєї обітниці використовує накази язичницького імператора. Так само в моєму житті Бог може використовувати різні обставини, які видаються мені аж так далекими від чогось насправді Божого. Уявіть собі, що Господь може використовувати накази вашого керівника, навіть якщо він є невіруючим, навіть, якщо ці накази є нестерпними.
В описі Євангелія від Матея і від Луки ми можемо натрапити на описи родоводу Ісуса Христа. Початківці в читанні Писання можуть делікатно оминати ці рядки, вважаючи їх сухими, нудними і непотрібними. Я маю на увазі родовід Христа. Але чому Бог про це говорить на початку Євангелія? Для юдейської традиції розказати про свій родовід, це ніби поділитися найглибшим у своєму житті, оскільки євреї ототожнювали себе зі своїм родом. Відповідно, якщо ми читаємо родовід нашого Господа на самому початку Євангелія, це свідчить, що Він є щирим з нами від самого початку. Він відкриває перед нами усе. Не вірите? В описі видатних пращурів Ісуса ми можемо знайти і Рагав, яка була повією, там і вбивця Давид, і брехун Яків, і боягуз Авраам, який залишав свою жінку іншим чоловікам, щоби врятувати себе, і зґвалтована Версавія, і спокушений Вооз, і спокусниця Рут… Кого там, в родоводі тільки немає. Ісус відкриває все перед тобою, тому не бійся і ти відкрити перед Ним своє серце.
Того часу Петро сказав Ісусу: «Ось ми залишили все й пішли за Тобою, то що нам буде?» А Ісус відказав: «Воістину кажу вам, що ви, які пішли за Мною, в новому бутті, коли сяде Син Людський на престолі своєї слави, сядете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен Ізрáїля. І кожний, хто задля Мого Імені залишить дім або братів, або сестер, або батька, або матір, або дружину, або дітей, або поля, той отримає в сто разів більше і матиме у спадок вічне життя».
Того часу, прикликавши до себе Дванадцятьох своїх учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу й усяку недугу. Ось імена Дванадцятьох апостолів: перший — Симон, прозваний Петром, і Андрій, його брат; Яків Зеведеїв та Йоан, його брат; Филип і Вартоломей; Тома і митник Матей; Яків Алфеїв і Тадей; Симон Кананіт і Юда Іскаріотський, який і зрадив Його. Цих Дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, кажучи: «На дорогу язичників не йдіть і до міста самарійського не входьте, а йдіть радше до загиблих овець дому Ізрáїля. Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне».
Того часу, відходячи з Капернаума, Ісус побачив чоловіка, який сидів на митниці, і котрий звався Матеєм, та й каже йому: «Іди за Мною!» Той підвівся і пішов слідом за Ним. І сталося, коли Він сидів при столі в домі, ось прийшло багато митників та грішників, і посідали вони з Ісусом та Його учнями. Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: «Чому це ваш Учитель їсть з митниками та грішниками?» Він же, почувши, відповів: «Не здорові потребують лікаря, а хворі. Ідіть же й навчіться, що то значить: “Хочу милосердя, а не жертви”, адже Я прийшов закликати не праведників, а грішників».
Того часу Ісус увійшов до човна, за Ним пішли Його учні. І ось здійнялася велика буря на морі, аж хвилі заливали човен, а Він спав. Підійшовши, Його учні розбудили Його, кажучи: «Господи, рятуй — гинемо!» А Він каже їм: «Чого ви такі лякливі, маловіри?» Тоді Він встав і наказав вітрам та морю — і настала велика тиша. А люди дивувалися й говорили: «Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?»
Того часу Ісус, побачивши навколо себе багато народу, наказав учням відплисти на другий бік. Підійшов один книжник і сказав Йому: «Учителю, я йтиму за Тобою, куди б Ти не йшов». Ісус же йому каже: «Лисиці мають нори, небесні птахи — гнізда, а Син Людський не має, де голови прихилити». А інший з Його учнів сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти й поховати свого батька». Та Ісус каже йому: «Йди за Мною і залиши мертвим ховати своїх мерців».