Різдво Христове – таємниця розарію і взагалі одна з найглибших тайн Божої дії перетворюється виключно на веселе свято з колядками та щедрівками, традиційною кутею та новорічною ялинкою. В багатьох країнах Західної Європи пропонується навіть не вживати цю назву – Різдво, а говорити лише про зимовий відпочинок під радісні дзвіночки доброго Санти. А де Різдво, де народження Божого Сина? Що для християнина означає поява на світ Христа? Про що ми роздумуємо, молячись розарій? Отець Олексій Самсонов пропонує зупинитись і розважити у катехизі над «прописною істиною» нашої віри. І це він робить цікаво, глибоко, нестандартно.
Різдво Ісуса Христа за описом святого євангеліста Луки розпочинається словами «за часів правління кесаря Августа». Бог приходить в історії, Передвічний Господь з’являється в часі. Момент Його появи на землі можна документально зафіксувати, так само в житті кожного християнина є момент істини: навернення. Спаситель народжується в Ізраїлі, в Юдеї. На той час це була одна з окраїн великої Римської імперії. Чому Бог не розпорядився, щоби Ісус народився в центрі – в Римі, в сім’ї аристократа? Дійсно, Бог дивиться не так, як людина… Тому не дивуйтеся, якщо паростки віри з’являються у вашому серці. Навіть, якщо ви не вважаєте себе мудрим, сильним, розумним і достойним. Бог вибирає окраїну, а не центр. Бог вибирає простих.
Чому Господь, який винятково любить Діву Марію, її чоловіка Йосипа і врешті решт свого Сина – Ісуса Христа, дозволяє на такі складні, незручні, некомфортні умови. Жінка, на останньому місяці вагітності долає сто кілометрів на осляті, трясучись по гористих дорогах Юдеї, народжує свого Сина не в заїзді, а в стайні, кладе свого Сина в ясла вола чи осла. Часто нас супроводжують труднощі, і ми звертаємось до Бога зі словами: «Ти мене не любиш. Чому таке допустив?» Але підносячи обличчя до Неба з бажання промовити таке молитовне звернення, можна згадати Діву Марію, Йосипа та Ісуса.
В Біблії немає зайвих і випадкових слів. Все в Біблії щось означає. Чому Ісус народжується в місті Вифлеєм, в Юдеї, а не в Назареті, в Галілеї? Чому Господь згадує, що це місто Давида? Етимологія слова Вифлеєм («Бет Лехем») веде нас до перекладу – «дім хліба». Пам’ятаємо, що в Писанні слово «хліб» використовується в символічному значенні – Боже Слово. Ісус про себе говорить, що Він є хліб, який зійшов з небес. Ісус народжується в «місті хліба», в середовищі Слова. Ісус не може народитися в сім’ї, де не читається Боже Слово регулярно і вдумливо. Тобто, можете залишатися при думці, що Ісус живе «у вашому серці», але якщо ви не читаєте Боже Слово, то це ілюзія. Ісуса немає там, де немає Божого Слова.
В пророцтвах Старого Завіту, в книзі пророка Міхея говориться, що Спаситель з’явиться у Віфлеємі. А що змусило Йосипа та Марію піти у Вифлеєм? – Наказ Августа. Тобто Господь для сповнення Своєї обітниці використовує накази язичницького імператора. Так само в моєму житті Бог може використовувати різні обставини, які видаються мені аж так далекими від чогось насправді Божого. Уявіть собі, що Господь може використовувати накази вашого керівника, навіть якщо він є невіруючим, навіть, якщо ці накази є нестерпними.
В описі Євангелія від Матея і від Луки ми можемо натрапити на описи родоводу Ісуса Христа. Початківці в читанні Писання можуть делікатно оминати ці рядки, вважаючи їх сухими, нудними і непотрібними. Я маю на увазі родовід Христа. Але чому Бог про це говорить на початку Євангелія? Для юдейської традиції розказати про свій родовід, це ніби поділитися найглибшим у своєму житті, оскільки євреї ототожнювали себе зі своїм родом. Відповідно, якщо ми читаємо родовід нашого Господа на самому початку Євангелія, це свідчить, що Він є щирим з нами від самого початку. Він відкриває перед нами усе. Не вірите? В описі видатних пращурів Ісуса ми можемо знайти і Рагав, яка була повією, там і вбивця Давид, і брехун Яків, і боягуз Авраам, який залишав свою жінку іншим чоловікам, щоби врятувати себе, і зґвалтована Версавія, і спокушений Вооз, і спокусниця Рут… Кого там, в родоводі тільки немає. Ісус відкриває все перед тобою, тому не бійся і ти відкрити перед Ним своє серце.
Відгуки
Того часу ішли за Ісусом численні натовпи. Обернувшись, Він сказав їм: «Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем.
Того часу Ісус говорив до одного начальника фарисеїв, який запросив Його: «Коли ти справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб і вони тебе колись запросили, — і в цьому буде тобі винагорода. Але коли влаштовуєш бенкет, клич убогих, калік, кривих, сліпих, — і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресінні праведних».
Того часу проходив Ісус містами й селами, і навчав, прямуючи в Єрусалим. Сказав Йому хтось: «Господи, чи мало є тих, які спасаються?» Він відповів їм: «Силкуйтесь увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, буде намагатися ввійти, та не зможе.
Того часу Ісус промовив: «До кого подібне Боже Царство, і до чого його прирівняю? Подібне воно до зерна гірчиці, що його одна людина взяла і кинула у свій сад. І воно виросло і стало деревом, і птахи небесні загніздилися в його гілках». І знову сказав: «До чого прирівняю Боже Царство? Подібне воно до закваски, що її взяла жінка, й сховала в три мірки борошна, доки не вкисне все».
Сталося тими днями, що Ісус вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога. А коли настав день, Він покликав cвоїх учнів, вибравши з них Дванадцятьох, яких і назвав апостолами: Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова і Йоана, Филипа й Вартоломея, Матея і Тому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом, Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.