Розкол відміняється? Німецькі єпископи залишають за Папою право "вето" | Алла Коваленко

Німецький синодальний шлях в світлі останніх голосувань за зняття обов’язкового целібату, благословення «пар, які люблять один одного» й дияконату для жінок. Багато літер, проте купа важливих фактів.

Якою була мотивація, причина запровадження Синодального шляху? 

Цитую з офіційного сайту Синодального Шляху Німеччини: «Після публікації дослідження MHG "Сексуальне насильство над неповнолітніми з боку католицьких священиків, дияконів та монахів-чоловіків на території Німецької єпископської конференції" та шоку, який воно викликало, стало зрозуміло: Церква в Німеччині потребує шлях навернення та оновлення.» «З цієї нагоди німецькі єпископи в березні 2019 року розпочали Синодальну дорогу, яка служить спільному пошуку відповідей на поточну ситуацію і пропонує кроки для зміцнення християнського свідчення.»
На офіційному сайті також підкреслено: «Ми серйозно ставимося до інтелектуальної та духовної дискусії. Основою для цього - і це відправна точка, фундамент Синодальної дороги - є Добра Новина. Вона є основою нашої віри і тому буде в центрі всієї нашої діяльності.»

Абсолютно всі висновки і рішення Шляху, як зазначають організатори, «передаються до Апостольського Престолу як голос (Votum) Синодального Шляху.», бо «єдність Церкви повинна бути збережена.» Тому все, що проголосоване фактично не має юридичної сили, а має бути розглянуто в Римі.

Стосовно структури: Синодальний Шлях Німецької церкви розпочався першого Адвенту (1 грудня) 2019 року і спершу був розрахований  на два роки (але його подовжили, в першу чергу в контексті оголошеного Папою всесвітнього Синодального Шляху). 

Вищим органом Синодального Шляху є Синодальна асамблея (230 членів).Вона складається з членів Німецької Єпископської Конференції (67 єпископів з 27 Дієцезій) та членів, обраних від ZdK (Центральний Комітет німецьких Католиків), а також з представників інших груп осіб та професій, які у своїй роботі беруть участь у місії Церкви.
 Синодальна асамблея збирається двічі на рік.
Стило про ZdK. Це об'єднання представників єпархіальних рад та католицьких об'єднань, а також інституцій мирянського апостолату та інших діячів Церкви і суспільства. Відповідно до Декрету ІІ Ватиканського Собору про апостольство мирян (№ 26), ZdK є органом, визнаним Німецькою Єпископською Конференцією для координації сил мирянського апостолату та сприяння апостольській діяльності Церкви. До комітету входять як миряни, так і клір, і монаші.

Повертаючись до структури. Окрім Синодальної Асамблеї є Президія Синоду: 4 особи. Голови: голова конф. єпископів Бетцінг і Dr. Ірме Штеттер-Карп, президент ZdK; ще один єпископ, зам Бетцінга; і ще один пан-професор – зам пані президентки, тобто віце президент ZdK. Трохи заплутано, але насправді просто.

Звичайно ж таки є ще й регіональні конференції, які проводили свої засідання водночас в 5 містах (Берлін, Мюнхєн, Дортмунд, Франкфурт, Людвігсхафен), які збирались в 2020 і 21 роках.
Найцікавіше - теми обговорення. Тематична праця Синодальної Шляху готується в рамках чотирьох синодальних форумів, рішення приймаються двома третинами голосів.

Теми, Форуми (в межах яких і голосувались певні тексти). В кожному форумі є група людей, яка за нього відповідає і досліджує цю тему, складається зі світських і кліру.

Ось основні форуми, в рамках яких голосують за декілька підтем тобто текстів.1. Влада і розподіл повноважень у Церкві - спільний доступ до місії та участь у ній. (1 текст)

Власне, це форум, який розглядає створення так званих Синодальних комітетів і рад при парафіях і дієцезіях. Представників такої ради мали б обирати з найактивніших католиків, головувати мав би єпископ разом з обраним більшістю світським. Власне, з Риму вже було не одноразово підкреслено, що Німецька Конференція не має права створювати подібні структури, бо не має на це юрисдикції, до того ж подібні ради ставлять під питання авторитет і функцію управління як єпископів окремо, так і цілої конференції. Попри це, др. Ірма (одна з голів синоду) заявила, що такі ради будуть створені до 2026 року. Як це має співіснувати? – це питання.

2. Священниче існування сьогодні (3 тексти). 
Найяскравіша тема – целібат. В текстах зазначено, що целібат не є єдиною формою наслідування Христа, шлюб – теж нею є, плюс Церква має вже одружених священників (греко-католики), тому існування целібату й одружених священників стане збагаченням для Церкви. 

Синодальний шлях просить Рим переглянути обов’язковість целібату в латинській Церкві й надати можливість вже целібатаріушам виходити з целібату, не втрачаючи священство (якось так); а також дозволити вже діспенсованим священникам брати участь в пасторальній роботі.

3. Жінки на служіннях і посадах у церкві (2 тексти). 
Синодальний шлях просить Рим переглянути «Ordinatio Sacerdotalis», щоб жінки могли отримувати дияконат. Аргументація тут теж є, одна з базових: Гал. 3,28. Наголошується також на тому, що в суспільстві вже давно існує рівність чоловіків і жінок. І, власне, заборона святити жінок порушує рівність і справедливість. 

Також в одному з текстів йдеться про необхідність надати світським можливість виголошувати проповідь під час літургії, уділяти таїнства хрещення і шлюбу, а також правити похорони. 

4. Життя в успішних стосунках - жива любов у сексуальності та партнерстві (2 тексти: "Робота з гендерним розмаїттям", «Урочисте благословення пар, які один одного люблять»).

Синодальний Шлях зазначає «сучасний стан гуманітарних наук дає промовисту картину: кожна людина має гендерну ідентичність і сексуальну орієнтацію.» Остання – формується під впливом біологічних й соціально-психологічних факторів, тому її людина не обирає. 

По суті в тексті йдеться про рівне ставлення до сексуальних орієнтацій, а також - дозвіл зміни статі. 
Це не все: просять надати можливість допущення до свячень трансгендерних і інтерсексуальних особистостей («але потрібно розглядати кожен випадок окремо».)

Стосовно благословення пар. Йдеться про те, що шлюб – не єдина форма співжиття і любові людей, тому всі інші форми (одностатеві, вже розлучені, які живуть разом і люблять один одного) повинні мати право отримати благословення. Тому Синодальний Шлях рекомендує єпископату, проконсультуватись з англіканськими єпископами й католицькими єпископами Фландрії (які вже розробили і ввели таку літургійну форму), розробити формулу для благословення всіх пар, «які один одного люблять» і про це просять. Зазначається, що священники не будуть зобов’язані уділяти такі благословення, але можуть, якщо хочуть.

Якщо стисло: тексти з чотирьох форумів були проголосовані абсолютною більшістю асамблеї. Більше ніж потрібні дві третини від загальної кількості учасників висловились «За». В тому числі – абсолютна більшістю єпископів. 
Побачимо, що скаже Рим. Всесвітній Синодальний шлях таки ще триває.

Тим часом одна з німецьких дієцезій (Оснабрюк) вже оголосила про імплементацію певних рішень Синоду: благословення пар, хрещення світськими, й проповідування світськими під час літургії.
Додам лише одне: за офіційними даними в 2021 році з Католицької Церкви в Німеччині вийшло 359 338 осіб.

Основний текст з персональної сторінки Алли Коваленко у фейсбуці.