"Сльзи Ісуса Христа", - коментар Євангелія дня

Того часу Ісус покликав Дванадцятьох і дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб. І послав Він їх про­повідувати Боже Царство й оздоровляти недужих. І сказав Він їм: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні гро­шей, ні двох одежин не майте. І в який лише дім увійдете, там за­лишайтеся й звідти відходьте. А як хто не прийме вас, то, виходя­чи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг — на свідчення проти них». Розійшовшись, вони ходили по селах, звіщаючи Євангеліє та оздоровлюючи всюди.

У той час прийшли ж до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп. І сповістили Йому: «Твоя мати і Твої брати стоять осторонь і бажають побачити Тебе». А Він у відповідь сказав їм: «Моя мати й Мої брати — це ті, котрі слухають Слово Боже й виконують».

Ісус сказав до натовпу: “Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло. Адже немає прихованого, що не стане явним, і немає таємного, що не стане відомим і не виявиться. Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього”.

Після цього Ісус пішов до міста, яке зветься Наїн. І сталося, що з Ним ішли Його учні та багато людей. Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого — єдиного сина у матері, яка була вдовою; було з нею багато людей з міста. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: «Не плач!» 

Коли Ісус закінчив усі cвої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум. Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав. Коли сотник почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба.