Того часу Ісус промовляв до фарисеїв, кажучи: «Я є світло для світу! Хто йде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». Однак фарисеї Йому сказали: «Ти свідчиш про самого себе; Твоє свідчення не є правдивим». У відповідь Ісус сказав їм: «Якщо Я і свідчу про самого себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого.
Отець Олексій Самсонов розповідає про "Правила бою" за якими живуть військові та які допомагають зрозуміти військовослужбовців після повернення з фронту. Війна залишає глибокий слід у свідомості. Люди, які повертаються з бойових дій, живуть за своїми правилами — правилами виживання. Їхня поведінка може здаватися незрозумілою, але саме ці внутрішні установки допомогли їм залишитися живими. Щоб підтримати військового, важливо знати ці правила і ставитися до них з розумінням.
Того часу Ісус ходив по Галілеї, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що юдеї шукали, як Його вбити. А було близько юдейське свято Наметів. Коли ж Його брати пішли на свято, то й Він пішов, але не явно, а наче таємно. Тоді деякі жителі Єрусалима почали говорити: «Хіба це не той, кого шукають, як вбити? І ось, Він говорить відкрито і нічого Йому не кажуть.
Було юдейське свято, й Ісус піднявся в Єрусалим. Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, яка має п’ять критих ходів. У них лежало багато недужих, сліпих, калік, сухих. Був же там один чоловік, який тридцять вісім років перебував у своїй недузі.
Того часу Ісус вийшов з Самарії до Галілеї, бо сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині. Отже, коли прийшов у Галілею, галілеяни прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.