"Людина має розуміти і зробити вибір, що робити далі. Коли наближається смерть, - ані розум, ані тіло не рятує. Спільнота Коринтян Святого Павла була спільнотою простих портових людей. Все зупиниться - залишиться тільки любов." - говорить отець Олександр Могильний.
"Євангеліст Лука навернувся завдяки Святому Павлу. Одне з яскравих і промовистих є Євангеліє від язичника в минулому і лікаря Луки, де він представляє нам правдиве обличчя Бога Отця як лікаря, котрий прийшов до середовища, де панує смерть, пітьма. А пітьма - це завжди символ безнадії, щоб проголошувати нам добру новину." - каже отець Олександр Могильний.Сьогодні нам може здаватися, що йде найгірший час, але для історії спасіння це є черговий час, час боротьби за людину, де людина має знов зрозуміти і вибрати куди іти, що робити далі. Старий Заповіт говорить про те, що Бог втрутився в історію життя - в події й факти. Наслідком цього бачимо перемогу. Найміцніше було останнє Слово Бога - це Ісус Христос.Відсутність свободи - це приховання мислення. Сьогодні приходить час стати в правді, бо диявол є батьком брехні. Ми вже є плодами війни. Диявол показує, що ми обираємо і які маємо наслідки. Шукаючи компроміс зі злом можна перестати боротися, перестати вірити в правду, а правда є Бог. Апостол Павло став апостолом народів, який пройшовся усією Європою. Він побачив, як людина сучасна живе поряд зі злом і не бачить сенсу життя - не бачить Бога. Сьогодні величезна частина молодих людей втекла з країни. Де є сила? Де є мудрість? Коли наближається смерть, - ані розум, ані тіло не рятує. Спільнота Коринтян Святого Павла була спільнотою простих портових людей. Павло проголошує Розіп'ятого Христа як шлях спасіння. Павло показує, що за кризою любові іде криза людяності. Гріх - це вибір, стиль життя.
Сутністю християнства не є віра в Бога як такого заради ідеї, але сутністю є повірити в Бога, який входить в історію.
У третій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутними псалмами, зосереджуючись на 32-му, 51-му та 130-му. Катехит пояснює, чому покаяння є основою християнської духовності та як через усвідомлення власного гріха людина відкривається на Боже милосердя.
У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.
Як служити так, щоб інша людина відчула себе ще більш гідною? У програмі "У ваших намірах" про нову ініціативу парафіяльного служіння один для одного від "Карітас-Спес Україна" поділились гості програми сестра-урсулянка Оксана Гринчишин, координатор парафіяльного Карітасу в катедрі Святого Олександра м. Києва Олександр Медведів, та помічниця дієцізіального координатора парафіяльних Карітас Марина Донченко.
Єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок говорить про подолання страху через участь у Святій Літургії. “Євхаристія - це велике місце сили”, - говорить катехит, адже тут віряни можуть знайти опору в часи війни та ідентифікувати власні внутрішні тривоги. Єпископ наголошує, що регулярна участь у богослужіннях допомагає змінити сприйняття світу та знайти надію.
Чому людина, маючи все в своїх руках, включаючи гроші і владу, обирає мученицьку смерть? Історія Боеція — людини, яка втратила земне, але знайшла вічне, у програмі “Катехиза”.