Священик не може йти у політику, бо із вовками жити – по-вовчому вити, - Венедикт (Алексійчук)

Нинішня агресія до України викликана тим, що Росія боїться «заразитися» змінами, які відбулися в нас

Агресію має той, хто боїться. Тому нинішня агресія Росії до України викликана тим, що вона боїться, що зміни, які сталися в нас, можуть відбутися і в них. Росія боїться греко-католицької церкви, вони не мають стільки претензій навіть до римо-католиків, як до нас.

Поруч з нами є дві слов’янські держави, чому ж на їхньому фоні Україні є інакшою? На моє переконання, тому що Україна відрізняється, тому що має таку греко-католицьку церкву, а її феномен у тому, що вона має незалежність від держави. Янукович також мав страх перед греко-католицькою церквою, бо це сила, яка є неконтрольованою…

Священик не може йти у політику, бо, як кажуть, із вовками жити – по-вовчому вити

Коли, до прикладу, Церква входить у політику, їй можуть давати певні дивіденди, але у цьому світі не буває нічого безплатного. Навіть сир у мишоловці і той, кажуть, став платним (сміється-Ред.) А як у нас в народі говорять, хто платить, той і замовляє бал.

Церква має єдине покликання – не мовчати, свідчити правду, боронити її, говорити про неї. А коли вона входить у якусь політичну партію, то стає залежною. А самі знаєте, з вовками жити – по-вовчому вити. Так, коли наш капелан йшов працювати у Львівську міську раду, однією з моїх умов було, щоби він не отримував там зарплати.

Погляньмо, чи мали ми за всю історію України якесь велике пошанування від президентів. Завжди мали із владою конфлікти. Нам нема різниці чи це праві, чи ліві, до якої партії хто відноситься, якщо роблять добре, то Слава Богу, а, якщо зле, – ­на це треба вказати.

Звісно, бувають екстремальні ситуації, коли Церква може входити в політику. Тут знову доцільно згадати про Омеляна Ковча. Під час німецької окупації він короткочасно був мером Перемишлян. Але, якщо у житті є винятки, то це ще не означає, що вони є правилами.

Можуть бути виключення, коли священик йде в політику – стає депутатом міської ради чи Верховної Ради. Але проблема в тому, що це не є покликанням Церкви. І небезпека у тому, що вона може почати виконувати невластиві їй покликання.

Я за те, щоби Церква входила у політику та бізнес. Але не священики, а миряни, які мають здорові християнські цінності, які не привабляться спокусливими пропозиціями у владі.

Часом гроші жертвують як хабар, щоби відкупитися

Як говориться, краще не рятувати цілий світ, а допомогти одній конкретній людині. Господь ледь не під ніс нам дає багато обставин, варто лише трішки придивитися і зможемо виразити милостиню у свій особливий спосіб.

Боронь Боже, якщо ти жертвуєш лише гроші, бо часом їх дають лише для того, щоби відкупитися. Можна присвятити кілька годин в тиждень волонтерству – відвідуванню поранених у військовому госпіталі чи немічних у будинку престарілих. Це також милостиня, кожен може собі щось обрати.

Про ЗМІ: Не важливо, що трамвай ходить, коли зійшов із рейок, про це усі напишуть

Як давати раду із потоком негативної інформації, який через нелегку ситуацію в країні щодня обвалюється на наші голови? Дуже важливо зрозуміти, що у цей час нас помістив Бог. А Йому видніше для чого і чому. Коли приймемо це, то усвідомимо, що ці обставини не є випадковими, що за ними стоїть Господь. Наша проблема у тому, що ми хочемо втекти від дійсності. Прийняття – ще не означає згоду, але коли воно є, то приходить мир та спокій.

Тут доречно згадати про священномученика Омеляна Ковча, який був феноменальною особистістю і  у часи польської влади захищав українців. Був аж 40 разів арештований! Коли прийшли комуністи і почали винищувати поляків, він став на захист останніх. Коли українці, скориставшись тим, що поляків почали утискати, хотіли собі присвоїти якесь їхнє майно, Омелян Ковч скликав до церкви людей і наказав повернути награбоване, в іншому випадку – піде з парафії. Коли ж прийшли німці і стали вбивати євреїв, він став їх боронити. Тобто, коли було потрібно, він брав під свою опіку і українців, і поляків, і євреїв. А коли потрапив до концтабору Майданек, то сказав, що не хоче звідти йти. Уявляєте?! Омелян Ковч розумів, що не спроста Господь його туди послав, що саме тут він має виконувати свою місію.

Мені здається, часом є так, що весь оцей негатив накручують журналісти…Був нещодавно на одній парафії – там так багато всього робиться, дуже сильно згуртувалися діти, молодь і старші люди, але про це ніхто не написав. Як то кажуть, не важливо, що трамвай ходить, але, коли він зійшов із рейок, то всі про це напишуть (сміється-Ред.) Тобто це питання напряму стосується і журналістів, адже важливо подавати і хорошу інформацію. Знаєте, чим відрізняється бджілка від мухи? Бджілка приносить мед, а муха – самі знаєте що. Журналісти мають бути отакими бджілками…

Соцмережі – це віртуальна реальність, особиста зустріч є важливішою

Я дуже не люблю Інтернет, тому що це не є реальною зустріччю, це – віртуальна реальність. Погляньмо у Євангеліє, Ісус Христос особисто зустрічався з людьми. Вважаю, що в житті є дуже важливою оця особиста зустріч.

Тим не менше, я зареєстрований у Facebook, адже свідомий того, що ми живемо у сучасному світі. Мені часто пишуть, щоби я не облишав викладати тут свої думки, щоби у цьому морі інформації був позитив. Нічого у Facebook не коментую, просто ділюся тим, що є для мене важливим та дорогим.