Слухати Радіо

Зараз в ефірі

20:40

Духовні читання

В ефірі

Відкрите питання

22:00

Катехиза

23:00

Слово на кожен день

23:50

Літургія годин (Бревіарій)

00:00

Розарій

00:30

Катехиза

01:10

Відкриваючи таємниці християнства

02:00

Катехиза

03:00

Меса

03:40

Розарій

04:00

Коронка до Божого Милосердя

04:20

Святий дня

04:40

Біблійні читання

05:00

Архіпастир відповідає

06:00

Дитяча катехиза

06:20

Голос народу, голос Божий

07:00

Св.Літургія з храму св. Яна з Дуклі (Житомир)

07:40

Дитяча катехиза

08:10

Житія святих

"Святій Марії від Втілення приснився сон про таємничу країну, в якій пізніше розпізнала Канаду", - сестра Олена Невінська

Поділитись з друзями
Продовжуємо розглядати постать святої Марії від Втілення. Цього разу через призму її життя говоримо про євангелізацію

Святу Марію від Втілення називають «Апостолкою Канади», тому що вона була першою монахинею-місіонеркою в Новій Франції. І це вона у співпраці з місіонерами-єзуїтами спричинилась до розвитку Церкви в Канаді.

Але якщо говорити про євангелізацію, то це поняття не звужується лише до того, щоб поїхати на місії і проголошувати Євангеліє язичникам, тим, хто ще не знає Христа. Ми повинні євангелізувати в нашому середовищі, там, де ми перебуваємо на щодень. І цього можемо навчитись від нашої святої.

Перш за все, слід визначити поняття – що таке євангелізація? Це проголошення Доброї Новини, Благої Вісті – саме так перекладається з грецької мови слово «Євангеліє». Цією Доброю Новиною є керигма – тобто ми всі є грішні і потребуємо спасіння, Бог нас любить і дав Свого Сина, щоб нас відкупити. Син Божий став людиною, помер на хресті за наші гріхи і воскрес для нашого спасіння. Хто приймає цю Добру Новину, стає учнем Христа і йде за Ним до спасіння. Це і є метою євангелізації.

Хто покликаний до того, щоб проголошувати Євангеліє? Багато хто вважає, що це є священики та монахи. Справді, вони мають особливе завдання у євангелізації. Але кожен учень Ісуса, котрий Його зустрів і досвідчив Його любові, цією любов’ю ділиться з іншими – і це вже є євангелізація.

Якщо пам'ятаємо першу зустріч Марії від Втілення з Ісусом – її сон у віці семи років – то вона згадує, що розказувала цей сон всім, хто хотів її слухати. Таке враження він на неї справив, що вона не могла цього досвіду затримати для себе. Щоправда, це було ще дитяче і може не цілком поважне, але на той час це була її участь у євангелізації. Так само вона розповідала іншим про те, що чула на проповідях, і що найбільше торкалося її серця.

Згодом Марія подорослішала, і будучи заміжньою, вона вже не так переживає свою віру. Це стає глибше. Вона не користується свободою, яку їй дає життя в домі чоловіка і функція господині – навпаки, шукає усамітнення і тиші, часто зосереджується на молитві і приступає до Таїнств. Тут можна сказати, що говорить вже не лише словами, але показує життям, хто є для неї найважливіший. Це ще більше видно тоді, коли Марія залишається вдовою і знову ж черпає сили, щоб зносити труднощі, з перебування з Богом.

Чи це є євангелізація? Так, тому що це свідчення про те, що я живу з Богом і Він веде мене в житті. Це свідчення своїм життям, без слів – і може до деяких людей це промовить більше ніж слова.

Метою євангелізації є «зробити учнями всі народи». Не просто іти і навчати, але зробити учнями, тобто тими, які самі будуть іти за Вчителем – Ісусом Христом. Бог поступово готував Марію від Втілення до її місії в Канаді, ведучи через різні випробування. Вона ж залишалась вірною Йому та натхненням Святого Духа, котрий діяв в її душі і спонукав до молитви та добрих діл.

Я – грішник і потребую спасіння. Це є перше, що ми маємо собі усвідомити, якщо хочемо євангелізувати. Не «хтось інший», а саме я є тим, до кого насамперед стосуються слова Ісуса «Покайтесь, наверніться і віруйте в Євангеліє». Марія від Втілення зрозуміла це дуже глибоко, коли пережила «видіння Крові», в якому побачила свої гріхи та себе зануреною в Кров Христа, котра ці гріхи змиває. Усвідомила собі потребу власного навернення і також прагнула цього для інших. Коли працювала у чоловіка своєї сестри, то піклувалась про його працівників, але не лише про їхні потреби матеріальні, а також і духовні. Розповідає, що «сідала з ними за стіл, прагнучи використати нагоду поговорити з ними про те, що стосувалось їхнього спасіння. Деколи збирала їх разом, щоб говорити їм про Бога і необхідність дотримування Заповідей. Напоумлювала їх рішуче і таким чином, що вони були мені слухняні як діти. Навіть наказувала вставати з ліжка тим, котрі пішли спати не помолившись. Вони звертались до мене за допомогою в усіх своїх потребах, особливо тоді, коли були хворі або коли розгнівали мого шваґра і шукали з ним примирення». Марія допомагала цим людям, прагнучи наблизити їх до Бога. Але, як згадує, говорила з ними про справи, відповідні до їхнього рівня, не показуючи того, що діялося в її душі – про це говорила лише з духовним керівником.

Свідчення власним життям і добрі діла – це те, що нашу євангелізацію за допомогою слова чинить вірогідною і її підтверджує. Саме це бачимо на прикладі Марії від Втілення.

Коли Марія нарешті отримала можливість вступити до монастиря, вона вибрала Орден Урсулянок. Як сама каже, це тому, що вони мають на меті «допомагати душам» дійти до Бога. А це було її постійним прагненням, щоб інші також могли пізнати Бога і дійти до спасіння. В Ордені після складання обітів отримала функцію помічниці наставниці новіціату. Обов’язком Марії було «навчання християнської доктрини» молодих сестер. Чинила вона це з великою ревністю та легкістю, даними їй Богом. Намагалась передавати їм ті скарби, до яких Бог дав їй доступ – тобто слова Святого Письма, яке глибоко розуміла і могла пояснити.

Після того, як їй приснився сон про таємничу країну, в якій пізніше розпізнала Канаду, Марія палала прагненням спасіння душ, які ще не знають Христа. Вона прагне, щоб Його усі «пізнали, покохали і прославляли». Апостольський дух так її опанував, що вона відчувала, що її тіло є в монастирі, а дух подорожує по інших країнах і континентах, молячись за всі народи і віддаючи їх Богові Отцеві через Кров Його Сина, яку Він пролив також і для їхнього спасіння. Молилась таким чином: «Є слушне, щоб мій Божественний Наречений був Господом. Я достатньо підготовлена, щоб навчати про це всі народи. Дай мені такий міцний голос, щоб на всіх кінцях землі почули, що мій Божественний Наречений достойний панувати та бути коханим серцями усіх». Марія бачила себе оточеною великою кількістю душ, які не знали Ісуса та не поклонялись Йому. Тому вона чинила це від їх імені, обіймаючи всіх і занурюючи у Пресвяту Кров Ісуса.

Цікавим є той факт, що Марія від Втілення ще задовго до об’явлень святій Маргариті Алякок, що стосувались Пресвятого Серця Ісуса (1673 рік), почула від Господа такі слова: «Проси мене через Серце Ісуса, мого возлюбленого Сина; через Нього я тебе вислухаю і виконаю твої прохання». Від цього моменту (було це у 1635 році) Марія молиться про поширення Царства Ісуса Христа саме так – до Бога Отця через Серце Ісуса. Вона заохочувала також інших сестер до молитви про поширення Божого Царства, особливо до молитви за місіонерів. Спочатку вона собі не уявляла, що сама може поїхати на місії, але коли Божий заклик ставав щораз виразнішим, була вже переконана, що Боже Провидіння поставило її в цьому монастирі для підготовки до інших цілей. Врешті у 1639 році Марія відпливла до Канади, де почалась її місіонерська діяльність серед племен індіанців.

Коли Марія говорить про місіонерське покликання, розрізняє два його ступені. Перший – це загальне прагнення спасіння душ. Другий – поклик до певної країни, але тут вже буває по-різному. Може людина має покликання справді там поїхати на місії, а може покликана до молитви за цю країну і за євангелізаторів, або до якогось іншого виду допомоги.  

Марія, дивлячись на своє життя, стверджує, що Бог її готував до місії в Канаді Йому лише відомим способом. Те, що вона робила в цій країні – це було не тільки проголошення Євангелії, навчання дітей та дорослих катехизму. Марія також займалася будівництвом монастиря, всіма фінансовими та адміністративними справами, а цього досвіду вона набула працюючи спочатку на підприємстві свого чоловіка, а потім шваґра. Розвивала також свої природні здібності і таланти, навчилась мови індіанців, щоб легше було з ними спілкуватись і нести їм істину Євангелія.

«Віра від слухання» - але не від звичайного слухання, тільки слухання Божого Слова. «Як почують, якщо ніхто не проголошує? Як проголошуватимуть, якщо не будуть послані?» - так говорить св. Павло. Ісус посилає вибраних учнів до проголошення Доброї Новини. Але євангелізувати не можна без попередньої зустрічі з Живим Богом, без досвіду Його любові. Без цього євангелізація стає просто передаванням інформації – навіть і про Бога, але без Духа і сили. Євангелізації не можна навчитись – це не методи і засоби, але передача досвіду. Своїм життям, свідченням, вчинками, а якщо Бог до того покличе – то і словом.

 

 

 

 

 

 

Відгуки

"Перше, що ми можемо зробити для померлих - пробачити їм!" - отець Мар'ян Мельничук

"Перше, що ми можемо зробити для померлих - пробачити їм!" - отець Мар'ян Мельничук

В листопаді особливо молимось за померлих. Який зв'язок зберігаємо з ними і що вони потребують від нас - слухайте у подкасті.
Введення Пресвятої Діви Марії в храм

Введення Пресвятої Діви Марії в храм

Свята на честь Пресвятої Богородиці займають перше місце після свят Господніх. Далі з с.Дам’яною Галущак говоримо про Празники Літургійного року.
Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, яке Східна Церква відзначає 4 грудня (21 листопада – за Григоріанським календарем) належить до 12 найбільших церковних свят в Греко-католицькій Церкві. Євангеліє нічого не говорить нам про подію уведення в храм Богородиці. Основою цього свята, як і Різдва й Успення Божої Матері, є традиція Церкви й апокрифічні книги.
"Раніше на одному вівтарі могла бути відслужена лише одна Меса, тому їх так багато в старих храмах", - о.Лаврентій Жезіцький

"Раніше на одному вівтарі могла бути відслужена лише одна Меса, тому їх так багато в старих храмах", - о.Лаврентій Жезіцький

Монах-паулін, отець Лаврентій Жезіцький у програмі "У Ваших намірах" пояснює устрій католицького храму та як відвідувач святині має себе в ній поводити. Автор багато уваги приділяє храмовому убранству, а саме бічним вівтарям, відповідає на питання "чому в кожному костелі є присутня хресна дорога" та дає означення традиції використання свічок під час Богослужіння.
Чи шкодять похоронні забобони померлому?

Чи шкодять похоронні забобони померлому?

З ректором Семінарії Пресвятого Серця Ісуса продовжуємо обговорювати тему "Десять заповідей Господніх". 
"Нехай не буде в тебе інших богів окрім мене" йдеться у першій заповіді. До порушення цієї заповіді призводять забобони, ворожіння, чаклунство, ідолопоклонство, безбожність, атеїзм та агностицизм. В цій катехезі ми встигли обговорити лише явище забобонів, яке так поширене в народі під час похорон, весіль та просто в побуті.
"На зустрічі місійних груп Господь дав мені знак, що я маю їхати не до Перу, а до України", - о.Юзеф Червонка про своє служіння в Україні. Ювілейне інтерв'ю

"На зустрічі місійних груп Господь дав мені знак, що я маю їхати не до Перу, а до України", - о.Юзеф Червонка про своє служіння в Україні. Ювілейне інтерв'ю

Отець Юзеф Червонка, священник Київсько-Житомирської Дієцезії, настоятель парафії Успіння Пресвятої Богородиці, що у місті Києві, 27 листопада відзначатиме свій Ювілей 70-ліття.
З цієї нагоди ми записали з отцем велике інтерв'ю.