Святвечір для «братів найменших Христових»

Колись католицький монах-кармеліт єврейського походження, який присвятив своє життя тому, аби допомогти людям різної віри розуміти один одного, сказав, що там, на Вищому суді «нас не запитають, що ми думаємо про природу Божественного, але запитають: що ви зробили? Чи нагодували ви голодного? Чи допомогли нужденному?». Та чи пам’ятаємо ми про це у нашому заклопотаному повсякденні, чи пам’ятаємо про тих, хто поруч з нами, але за різних обставин свого життя, не такі як ми: нужденні, безхатченки, хворі, бідні…

«Не забувай про бідних!» - ці слова свого друга кардинала Клаудіо Гуммеса у день його обрання Наступником святого Петра, Папа Франциск  зробив девізом свого служіння. І радив усім нам шукати обличчя Ісуса «в голодній дитині, в хворому, в несправедливих соціальних структурах». І коли понтифік говорить про бідних, він має на увазі конкретних людей у конкретних ситуаціях.

На жаль, «конкретна ситуація» в нашій країні така, що навколо нас багато бідних і нужденних. Кожен з них опинився у такій ситуації з різних причин і кожен з них намагається вижити у таких складних обставинах, і кожен з них, незважаючи ні на що, очікує на чудо, очікує на свято.  

І таке свято у Різдвяний Святвечір влаштували їм представники і волонтери Релігійної місії «Карітас-Спес» Київсько-Житомирської дієцезії. Дійство відбувалось у середу, 6 січня, у приміщенні парафії Пресвятої Діви Марії Матері Церкви братів-капуцинів, що у Києві. На зустріч прийшли майже 100 людей. Гостей, ще на вулиці, зустрічав брат Себастіан Янковскі ОМІ, багаторічний керівник і натхненник київської групи «Карітас-Спес».

У святково прикрашеному залі царювала урочиста, але, водночас, тепла, сімейна атмосфера.

Поздоровити гостей зі святами завітав архієпископ Петро Мальчук, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії. Він поблагословив усіх присутніх і подарував кожному маленьку іконку з апостольським благословенням. На зустрічі також були присутні гості з Обухівської спільноти Облатів, брати-капуцини та парафіяни з парафії Пресвятої Діви Марії Матері Церкви, інші священики, волонтери «Карітас-Спес» та Місіонерського згромадження св. Вікентія де Поля.

Усіх дуже схвилювало читання Євангелії при свічках, у напівтемряві. Вдивляючись в обличчя цих людей з важкою долею, хотілося здогадатися, про що вони думають у цей час? Хтось, можливо згадав Різдво у своєму дитинстві з родинною молитвою «Отче наш»… Хтось – своїх дітей, або родичів, що цураються їх. Кожен думав про своє, і сумними були очі у деяких з них… Але одне, здавалося, було спільним для них – це сприйняття цього вечора як святкового чуда.

А свято, дійсно, було чудовим:  після читання Євангелії почалися співанки колядок. Коли усі разом, воно й веселіше співається. Керувала «хоровим» співом, акомпануючи на електрооргані, волонтерка Олена Лєбєдєва. А після цього, усіх запросили до Різдвяної вечері. Святковий стіл був щедрий: тут і обов’язкова кутя, і риба, і голубці, і вареники, гриби та різні соління, і багато ще чого. Та й про солодке не забули –  адже усі ми в душі діти і полюбляємо солодке…

Архієпископ Петро Мальчук також розділив з бідними святкову трапезу. У розмові з авторкою статті, владика подякував усім, хто брав участь в організації цього Різдвяного вечора, і підкреслив велике значення таких акцій для бідних та нужденних, на яких панує тепла і поважлива до них атмосфера. Адже під час таких заходів насичується не тільки їхнє тіло, але й душа їхня отримує благословення. Такі зустрічі надають їм можливість почути Слово Боже, доторкнутися до особистості Ісуса Христа, вони вчать їх підтримувати один одного. А нас такі заходи вчать не цуратися бідних і безхатченків, і, коли зустрічаємося з ними, допомагати їм.

Цю думку підтримав і о. Петро Врублевський ОМІ, який сказав, що такі зустрічі дають можливість бідним, безхатнім і нужденним просто побути разом, святкуючи, поспілкуватися, відчути, що про них не забувають, що вони потрібні, відчути, що Господь їх любить. А, головне, що такі зустрічі дають більше нам, тим, хто їх організовує, ніж самим бідним.  Адже, як твердить християнське вчення, даючи милостиню людина очищає свою душу від гріхів і проявляє любов до Ісуса Христа, який казав: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25, 40).

Після щедрої вечері знову співали колядки. «Заводив» цього разу своїм гучним співучим баритоном брат Блажей – настоятель парафії Пресвятої Діви Марії Матері Церкви. Хор, підкріплений смачними наїдками, звучав вельми вражаюче. Архієпископ Петро Мальчук також із задоволенням співав з усіма, до нього приєдналися усі присутні священики та волонтери. А потім дивилися художній фільм «Марія, Мати Ісуса».

І вже на самому кінці Святвечора кожен запрошений отримав подарунок від Святого Миколая, якого дуже яскраво «відтворив» волонтер Антон. А зробити такі подарунки, як і організувати це свято, допомогли пожертви простих людей, вірян з різних католицьких парафій Києва, а також допомога жертводавців з Польщі та Німеччини, за що велика їм подяка.

Гості Різдвяної зустрічі – бідні, нужденні, безхатні – дякували організаторам за влаштоване свято, за ті позитивні емоції, які вони отримали, за ту увагу й повагу до себе, яку вони відчули під час зустрічі і відчувають постійно з боку благодійної організації «Карітас-Спес» і усіх небайдужих до них людей. Заряд, який вони отримали у цей Святвечір, як з хвилюванням сказав, висловлюючи подяку організаторам, Діма, один з нужденних, ще довго буде їх підтримувати в скрутних умовах їхнього життя.

Всі, і діти і дорослі, вірять у дива. І дивлячись, з якою радістю ці люди, за смачною вечерею, спілкуються з волонтерами і між собою, згадуючи найкращі моменти свого життя, як сприймають наші  безхитрісні подарунки, радіючи їм, як діти, ми були щасливі, що хоч на один день стали чарівниками для них.

Трохи зморені, але щасливі, розходилися наші гості. Вони поверталися у своє непросте життя, але ще довго будуть згадувати цей вечір, наповнений Різдвяним світлом, повагою, співчуттям та теплими почуттями до них.

Свято закінчилось, але не закінчується, не має закінчитися, наша допомога цим людям. Адже у Милосердя немає вихідних і відпусток. Тож ми постійно повинні пам’ятати про них, і, не забуваючи про їхню людську гідність, допомагати переносити жорсткі удари долі, підтримувати їх у скрутний час, полегшуючи, чим можемо, їхнє  непросте життя і своїми діями допомагати їм «відчути любов Бога, який втішає, прощає і дає надію»*.

Людмила Нікольська,

редактор Католицького Медіа-Центру,

волонтерка «Карітас-Спес»

Фото – Микола Тихоліз

*З Булли Папи Франциска  - Misericordiae vultus («Обличчя милосердя»).