Володимирове хрещення в третій програмі з історії України циклу "Magistra vitae"

Як давати оцінку подіям більше, як 1000-літньої давності? Хто такий князь Володимир, що привело його та Русь до хрещення, як відбувалась ця подія?

Остаточно утвердженню християнства у візантійському обряді як офіційної релігії Руси-України сприяли такі політичні обставини. В 987 році в Візантії почалось повстання проти імператора Василія ІІ. Очолив його Варда Фока і оголосив себе імператором. Василій ІІ звернувся до Володимира Святославовича за військовою допомогою. Князь згодився, але поставив умову: імператор повинен віддати за нього свою сестру Анну. У Василія не було вибору, і він вимушений був згодитися. В свою чергу, Володимир зобов’язувався прийняти християнство. В влітку 988 року імператор за допомогою 6-тисячного руського війська наніс поразку військам Фоки. Небезпека пройшла, і Василій не спішив виконувати свою обіцянку. Анна не була направлена на Русь. Справа одруження Володимира перетворилася у міждержавний конфлікт. Він направив проти візантійських володінь в Криму військо, обложив і взяв Херсонес, і знову почав вимагати одруження з сестрою імператора. На це імператор відповів, що віддасть сестру після Володимирового хрещення.

Існує ціла література: де і коли відбувалось хрещення князя Володимира - в Києві, Василькові, Корсуні? В 987, 988, 989 роках? Найбільш поширена точка зору - в Корсуні (Херсонесі) у 988 році. Причому літопис оповідає про дивну подію, яка остаточно спонукала Володимира до хрещення - він захворів і осліпнув. Наречена Анна порадила охреститися - і тоді - прозріє. Коли ж відбувалось хрещення, князь прозрів і прославив Бога: "Тепер узнав я Бога істинного", і вимовив Символ віри.

Хрещення Св. Володимира важко переоцінити. Це, як каже Папа Йоан-Павло ІІ в енцикліці "Щоб усі були одно" (1995), одна з "центральних подій євангелізації всього світу. Йому зобов’язані своєю вірою не тільки великі слов’янські нації Східної Європи, а й ті народи, що проживають за Уралом аж до Аляски. В цій перспективі знаходить ще глибшу основу вислів: ... церква повинна дихати обома своїми легенями! У першому тисячолітті християнської історії цей вислів стосується двосторонніх відносин між Римом і Візантією, а після Хрещення Русі він розширяє свої межі: євангелізація поширюється настільки, що залучається вже вся Церква. Якщо ж при цьому врахувати, що ця спасенна подія, яка сталася на берегах Дніпра, відбувалася в часи, коли Східна та Західна Церкви не були розділеними, то стане зрозуміло, що перспектива, в якій слід вести пошук повноти спілкування, є перспективою єдності, яка не заперечує законної відмінності."