"Твій син у небо полетів" - Олександра Данилюк

Сумуєш про щось ти тихо, вдивляючись в чисте небо, прийшло до нас зло і лихо. І край захищати треба, сміливо ідеш до бою. Уже не страшні гармати, бо знаєш, що із тобою. І Бог, і дружина,й мати. Ти подумки лиш сумуєш, за рідними і близькими, хоч зрідка їх голос чуєш, та ти зараз тут, не з ними. Ти спиш у сирих окопах, чи сон це,сказати важко. Ти п'єш теплий чай з бляшанки, а не із зручної чашки.Ти тішишся дню і ночі,Що вдалося пережити,Коли закриваєш очіТи бачеш у полі жито.Під хатою мальви біліЦвітуть тільки так у мами,І яблука вже дозрілі...А понад ставком тумани. Ти мрієш про тихі ночі, під зоряним мирним небом, про рідних усміхнені очі,  і хліб з молоком та медом. Ти мрієш про мирні ранки, щоб все як раніше вернути, коли ти із кавою в ганку, тютюн у папір загорнути. Коли ти від праці втомившись, сідав на траві відпочити, росою ранковою вмившись, хотів як усі,лиш жити... Ти зможеш це все,солдате! Ти віриш і переможеш! Бо Бог із тобою і мати. Тому ти усе це зможеш!