Страсті Христові
Трансляція з Патріаршого Собору Воскресіння Христового УГКЦ
Хресна Дорога
Денний ефір
Коронка до Божого Милосердя
Дитяча катехиза
Катехиза
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Новини
Голос народу, голос Божий
Літургія годин (Бревіарій)
Розарій
Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Вечірній ефір
Хресна Дорога
Духовні читання
Слово на кожен день
Літургія годин (Бревіарій)
Розарій
Цього року Василіянський Чин св. Йосафата святкує 400-літній Ювілей, відтоді коли Унійний митрополит Йосиф Велямин Рутський здійснив реформу монашества Київської митрополії. З того часу утворився один централізований монаший чин св. Василія Великого. Монахи займалися душпастирською, місійною та видавничої діяльністю. Крім того, ченці василіяни провадили школи та були провідними постатями в історії Церкви. Саме на середину ХVІІІ ст. припадає Золота доба Чину. Згодом внаслідок першого поділу Польщі монастирі Василіянського Чину опинилися та територіях, підвладним трьом державним протекторатам. 1839 року уряд Росії ліквідовує Унійну Церкву в Литві, Білорусі й правобережній Україні й водночас і 20 василіянських монастирів, які там знаходились.
Відтоді решта монастирів існували на території Австрійської імперії й утворили Галицьку Провінції пресвятого Спаса. Під час правління цісаря Йосифа ІІ відбувалися згубні церковні реформи задля більшого підпорядкування Церкви державі. – почалася т. зв. Йосифінська реформа. Результатом таких дій стала ліквідація багатьох монастирів, обмеження вступу на новіціат тощо. Це привело до зменшення кількості ченців, чернечих осідків і до загального духовного занепаду. Внаслідок цього за 100 років перебування у Австро-Угорській імперії із 314 ченців залишилися лише 50. Саме тому з ініціативи Протоігумена Галицької провінції о. Климентія Сарницького та після детальної візитації митрополита Йосифа Сембратовича василіянських монастирів, Святіший Отець Лев ХІІІ 12 травня 1882 року видав Апостольський лист «Singulare Praesidium», яким започаткував і доручив оо. Єзуїтам чернечу реформу Чину св. Василія великого. Ця реформа отримала свою назву від Добромильського монастиря з якого розпочалось відновлення.
В історії Української Греко-Католицької Церкви Добромильська реформа відіграла важливе значення, адже дала Церкві 5-ох Блаженних новомучеників; з чернечих рядів ченців василіян вийшов праведний митрополит Андрей Шептицький, ченці у різних країнах утворили нові місійні осередки. Словом, після Добромильської реформи розпочалось відновлення національного та релігійного життя України.