"Я хотіла стрибнути з балкону. Мене стримав страх Божий, Його милість та міцна рука!" - вражаюче свідчення Тетяни Станєвої

"Я сама з Одеської області з села Криничне, яке знаходиться на кордоні з Молдовою та Румунією. Між Ізмаїлом та Болградом є таке живописне село. Я приїхала в Київ ще коли навчалася у Київському християнському університеті (заснований Всеукраїнським Союзом Об'єднань Євангельських Християн-Баптистів.- Авт.) потім у КНУ імені Тараса Шевченка на кафедрі фольклористики. В столиці вийшла заміж. Коли я завагітніла мій чоловік пішов", - розповідає Тетяна Станєва.

Передмова Тані Станєвої для слухачів Радіо Марія

"Вам доводилось відчувати такий сором, що хочеться щезнути? Я відчувала такий, коли зраджена, принижена, ображена коханим чоловіком, вагітною опинилась на вулиці одна, без роботи, без житла, з дитиною під серцем та кішкою на руках.
Я хотіла стрибнути з балкону, тільки не показуватись рідним людям. Це зараз не гіпербола. Я чітко пам’ятаю цю мить, коли безвихіддя диктувало: «Стрибай, ти не зможеш, не подолаєш сама! Чим ти будеш харчувати дитину? Куди ти підеш із цим соромом?»

Захлинаючись від сліз, я кричала мамі в трубку: «Я не хочу жити!» Я проклинала свій день народження та казала їй, що «краще б вона тоді зробила аборт, як планувала, краще б я взагалі не народжувалась! Тоді я думала, що життя закінчилось. Тоді я не знала, що воно переді мною тільки починається. Від стрибка мене стримав страх Божий. А від безвихіддя - Його милість та міцна рука! Був важкий період становлення, коли стояв вибір між макаронами та ліками для дитини.
А ще пізніше - між стабільністю та мрією. Сила мрії виявиться вищою навіть за саму мене. Й одного дня, коли я звершу її й представлю на людський суд, я почую: «Ти недарма народилась на цій землі, в своїй громаді; твій день народження - благословенний!»