Сестра Марта Пшивара, Провінційна настоятелька Місійного згромадження Служниць Святого Духа в Україні, пояснює 23-ій Псалом - один з найвідоміших і найулюбленіших.
Основне послання псалма говорить: Господь - мій Пастир, і я ні в чому не буду відчувати нестачі. Нічого не бракуватиме тому, хто живе в з'єднанні з Господом. Цей псалом добре знати напам'ять, щоб молитися ним і в хвилини щастя, і в хвилини небезпеки. Псалом вливає в серце глибокий мир, відчуття захищеності і присутності Того, на кого я можу повністю покластися.
23-ій псалом вважається паломницькою піснею, яку співали прочани, прощаючись із Сіоном. Паломник, який приймав участь у прекрасній Святій Літургії, залишав храм, сповнений вдячності за Божу доброту. По дорозі додому він просив Божого захисту та обіцяв повертатися до дому Господнього до кінця свого життя.
Цей псалом приписується цареві Давидові. Читаючи його, легко уявити собі хлопчика-пастушка, з рудим волоссям, блакитними очима, з цитрою в руці, який охороняє своїх овець. Давид - пастух у цьому псалмі утотожнює себе з вівцею, а Бога бачить як досконалого Пастиря.
На Сході символіка пастиря стосувалася царя, а в Ізраїлі також відносилася до Бога. В книзі Єзекіїла 34:2-15 чуємо критику правлячих пастирів, які не були вірними у здійсненні влади: “Вони пасуть самі себе...”. Бог бере на себе ініціативу, кажучи, що Він буде пасти Своїх овець, як пастух пасе стадо. В Євангелії від Йоана 10:11 Ісус називає Себе Добрим Пастирем і тричі підкреслює, що як Добрий Пастир Він віддає Своє життя за овець.
МЕДИТАЦІЯ
Ми можемо використовувати уяву, щоб побачити образи, які псалмоспівець малює перед нами: постать пастуха з посохом і палицею, зелене пасовище, потік води, отара овець. Ці образи приводять нас до стану спокою, відпочинку від тривожних думок, повітряних тривог, дарують нам відчуття безпеки і надії.
Відчуймо запрошення бути особисто присутніми в цьому образі і запитаймо себе, наскільки близьким є для мене образ Бога як Пастиря? Чи розпізнаю себе як вівцю в стаді Христової Церкви? Чи я тримаюся поруч, чи віддаляюся? Чи є в мені бажання бути поруч з Добрим Пастирем, чи я намагаюся впоратися з усім у життісамостійно?
Чи можу сказати: Господь - мій Пастир, Господь - мій Захисник, мій Улюблений, мій Господар, мій Провідник, мій Лікар? Ким є Бог для мене? Який образ Бога є мені найближчий?
Чи шукаю я в Ньому безпеки, опори, чи від Нього черпаю любов і надію? Як часто у своєму житті ми шукаємо цього в іншій людині, а коли не знаходимо, то розчаровуємося. І рано чи пізно ми мусимо розчаруватися, бо ніхто, крім Бога, не здатен дати нам любові, якої ми потребуємо. Святий Арнольд Янссен говорив: “Серце людини є занадто глибоким, широким, щоб могло його заспокоїти будь-яке створіння!”
Парадоксально, в нашому житті трапляється так, що коли ми втрачаємо те, до чого були сильно прив'язані, на що покладали великі надії, тоді в нас з'являється місце для Бога. І коли ми дозволяємо Богові це зробити, Він наповнює нас Собою. Коли Він заповнює ці порожні місця в нас, тоді ми можемо вигукнути разом з псалмоспівцем: «Господь – мій пастир».
На даний момент ми переживаємо темряву війни, майже всі ми чуємо сигнали повітряної тривоги, які викликають у нас страх і відчуття, що наше життя в небезпеці. Це реальність, від якої ми не можемо втекти. Але в той же час, чим більше турбуюся про поглиблення моїх стосунків з Ісусом - Добрим Пастирем - тим більше з’являється миру, довіри і безпеки в моєму серці. Це випливає з переконання, що Він зі мною. Що б не трапилося, Він наглядає за цим. Коли ввіряю себе Доброму Пастирю, то приходить впевненність, що Він завжди бажає мені добра, і що б Він не допустив в моєму житті, це буде для мене добре. Ось чому за псалмоспівцем можу повторювати, що я не боюся йти через темну долину, бо знаю, що немає такої темряви, в якій би Він не був присутній. У моєму житті немає таких місць, де б Його не було.
В особистій розмові з Богом поговоримо з Ним про стан нашого серця, про почуття і думки, які з’вляються в нас, коли читаємо цей Псалом. Просимо, щоб Дух Святий допомагав нам будувати особисті стосунки з Ісусом, як Пастирем, Провідником, Улюбленим, Захисником. Просимо про благодать глибокої довіри до Господа в кожному моменті життя.
Ким є Отець Небесний для нас, та що означає батьківство через Ісуса Христа, який занурений в Бога Отця задля досвідчення близькості Бога, якої всі ми потребуємо. Отець Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Облатів Непорочної Діви Марії запрошує у катехизі до роздумів про звернення в молитві "Отче наш" задля будування свідомо близьких стосунків із Небесним Отцем.
Монах-кармеліт о. Віталій Козак говорить про спокусу контролю над майбутнім. Він порівнює людське бажання бачити події наперед із сюжетом роману Ф.Герберта «Дюна», де головний герой стає рабом власного всезнання. Пошук абсолютного контролю через технології, прогнози або містику часто веде до втрати свободи та т. зв. «месіанського комплексу». На противагу цьому, християнство пропонує шлях довіри до Бога, який вимагає відмови від ілюзії всевладдя заради щирої любові. Священник застерігає, що намагання зайняти місце Творця руйнує особистість, тоді як справжня духовна зрілість полягає у здатності залишатися вірним у часи невизначеності. Контроль може стати пасткою, яка перетворює живі стосунки на механічне програмування, позбавляючи життя справжнього сенсу.
У програмі “Катехиза” священник-єзуїт, відомий реколекціоніст о.Михайло Станчишин ділиться роздумами про любов як головну ознаку зустрічі з Христом. Людина створена Богом для того, щоб бути любленою, тому все життя шукає цієї любові. І, власне, здатність людини любити себе і подібних собі безпосередньо залежить від її готовності прийняти Божу Любов, а це можливо через слухання Слова та молитву.
Здатність до спілкування - це Божий дар, а сучасні технології мають служити справі євангелізації. Найдосконалішим комунікатором є сам Ісус Христос, адже Його спілкування з людьми завжди ґрунтувалося на щирості, любові та вмінні знайти підхід до кожної особи. Зрештою, справжня комунікація якраз і визначається прагненням передавати правду та добро через щиру самопосвяту іншим.
Як перші християни сприймали правду віри і досвідчували Боже одкровення про Діву Марію; що сьогодні через теологічну науку Маріологію показує глибоке значення у спасіння людства, запрошуємо дослідити разом з о. Володимиром Кусьнєжем, теологом-бібліїстом, священником Львівської архидієцезії Римо-Католицької Церкви, викладач біблійних дисциплін в інституті Святого Томи Аквінського та інших духовних навчальних закладах.