Слухати Радіо

Зараз в ефірі

11:20

Катехиза з о. Олексієм Самсоновим

В ефірі

Царице Неба

12:20

Концерт привітань та гарного настрою

13:00

Свята Літургія з церкви Різдва Богородиці (Львів)

14:00

Наближаючись до православ'я

15:00

Коронка до Божого Милосердя

15:10

Молитовна лінія

15:20

Дитяча катехиза

15:45

В родині "Радіо Марія"

16:00

Катехиза з о. Юрієм Зелінським

16:45

Дитяча молитва

17:00

Дитяча катехиза

17:15

Новини

17:25

Голос народу, голос Божий

17:45

Літургія годин (Бревіарій)

18:00

Св.Літургія з Катедри св.Софії (Житомир)

19:00

Молитовна лінія

19:30

Розарій

20:00

Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)

20:20

Magistra vitae

Як засновувати монаші згромадження або історія одного блаженного

Поділитись з друзями
Створено: 2018-08-08
Передача: Катехиза
Історію життя блаженного Гонората Козьмінського розповідають в черговій катехезі на Радіо Марія отець Олексій Самсонов та сестра Алексія Карпусь.

Родина Козьмінських жила на Підляшші (Польща) з давнього часу і належала до корінних мешканців цього краю. Стефан Козьмінський виконував функцію повітового будівничого в Білій Підляській. Він користувався великою пошаною серед громадян. Рано помирає перша дружина і він одружується вдруге з Олександрою Каль. В цьому подружжі народжується 16 жовтня 1829 року майбутній о. Гонорат. Хлопчик отримує на святому хрещенні чотири імені: Флорентин, Вацлав, Іван і Степан. Вдома називали його другим іменем і загальновідомим був як Вацлав.

Часи на Підляшші були важкі, а тоді стали ще тяжчі. Вибухнуло листопадове повстання. Після поразки повстання настає період посиленої русифікації. І саме в такій атмосфері і серед таких труднощів юний Вацлав починає навчання. Дуже рано, маючи лише вісім років, він переходить до повітової (середньої) школи. Але він не закінчив гімназії в Білій, яка мала добру славу.

Через нез'ясовані причини батько Вацлава вирішує залишити Білу Підляську і Підляшшя, не дивлячись на всі ті зв'язки, які від поколінь з'єднували його рід із тою землею. Козьмінські переїхали до Влоцлавка, де Степан одержав ідентичну посаду, стаючи будівничим Куявського повіту. А так як у Влоцлавка не було гімназії, хлопців - Вацлава і його старшого брата - віддали до школи у Плоцьку. Брати мешкали на квартирі в родині Леманських. Там Вацлав подружився з сином Леманських Казимиром, який був юнаком релігійно байдужим, і, мабуть, саме тому у Вацлава починаються клопоти з вірою. Але з наукою жодних труднощів не було, і Вацлав закінчує гімназію у дуже молодому віці, вже в 1844 році, маючи п'ятнадцять років.

Важкі випробування молодого юнака
На навчання переїжджає до Варшави і вступає до новоствореного Художнього інституту. Вацлав хоче, як батько, стати будівничим. І все йшло добре аж до 2 вересня 1845 року, коли життя завдає йому перший удар: несподівано помирає батько. Але приходить другий удар: за декілька місяців після смерті батька, 23 квітня 1846 року, Вацлава арештовують і поміщають у Варшавську Цитадель. До сьогодні не зовсім відомо, чим керувалась царська влада, арештовуючи Вацлава.
Але зате у цій події виразно проглядається причина глибокої внутрішньої переміни молодого хлопця. Бо ж зважмо: саме тюремна ізольованість сприяє роздумам, сприяє продумуванню справ віри і невіри так, як рідко які реколекції. І ще зважмо таке: глибока психічна депресія, в яку потрапив Вацлав у тюремній камері, дозволила йому, - що трапляється тільки вразливим одиницям, - відбитись від психічного дна і перейти на вищій ступінь психічної інтеграції. Переломний момент настав під час свята Успіня Пресвятої Богородиці.
Мати Вацлава робила дві речі, необхідні у таких випадках: гаряче молилась про звільнення сина і робила все, щоб це звільнення прискорити. Аж надійшов березневий день 1847 року, коли в одну з неділь Великого посту Вацлав Козьмінський покинув мури Цитаделі. Природним наслідком перелому, пережитого у в'язниціі, було те, що декілька тижнів пізніше Вацлав відбуває генеральну сповідь у Влоцлавськім костелі Реформатів. Сповідь відбулася в неділю Доброго Пастиря. Ще одну овечку Ісус взяв у Свої рамена. І велика радість сповнила серця обох Матерів: і Небесної, заступництво якої виявилось таким успішним, і земної, любов якої здобула ще одну перемогу.

Зростає зерно покликання
А далі все йде звичайною дорогою: Вацлав продовжує навчання у Варшаві. Поворотним моментом на життєвій дорозі Вацлава стає його знайомство з о. Прокопом Латинським, капуцином, знаним провідником душ і популярним автором релігійних творів. До цього священика Вацлав приходить з ціллю відправити ювілейну сповідь, бо саме в тому році новообраний Папа Пій ІХ оголосив надзвичайний папський ювілей. Мабуть під час цієї сповіді Вацлав відкрив у собі монаше покликання. Думка про це проростала в ньому повільно, аж поки вкінці міцно не закоренилась в його свідомості. Ще того самого року Вацлав постановляє вступити до чину Братів Менших Капуцинів. І як це не раз буває - мати дуже боляче це пережила. І не дивлячись на те, що належала до людей релігійних, спершу не погодилась на рішення сина. Може надіялась на його допомогу у вихованні молодших дітей? А може мала якісь інші плани щодо майбутнього улюбленого сина? Того не знаємо.
Але сам Вацлав не покидав свого задуму і постанови. І 8 грудня 1848 року застукав до воріт Капуцинського монастиря по вул. Медовій у Варшаві.
За ним залишилася школа, товариші, родина. Треба було забути про дитячі мрії і юнацькі плани відносно майбутнього, зовсім іншого, ніж те, на яке він так несподівано рішився. Тільки Господь знав усі його думки, змагання і внутрішню боротьбу. А Бог був з ним. Вже 21 грудня відбулись облучини в чернечу рясу. Одержує теж нове ім'я - Гонорат.
Швидко пролетів перший рік, під час якого Вацлав - Гонорат придивлявся до капуцинської братії, а Чин вивчав його. Як же інакше все це виглядало з середини! Треба було зробити багато поправок у попередніх уявленнях про чернече життя. Та й не могло бути інакше, бо чернече покликання не є чимось незмінним, є життям і в життєвих випробуваннях знаходить свій вимір. Крім того новіціят дав Гоноратові можливість глибшого розуміння правил св. Франциска; терпеливого відкривання дії Св. Духа в історії капуцинського Чину, кругом себе і в собі.
Тимчасові чернечі обіти Гонорат склав у рік після початку новіціату в Любліні, куди переїхав у зв'язку з тим, що там був центр навчання Польської капуцинської провінції. Там теж 18 грудня 1850р. склав вічні обіти. У наступному році бачимо брата Гонората у Варшаві, де навчається теології по програмі духовної семінарії під керівництвом викладачів - ченців, яких звали лекторами.
Весною 1852 р. приймає дияконські свячення, що вже було пов'язане з виконуванням певних душ пастирських обов'язків. І тоді саме наступає у житті брата Гонората важлива подія - його перша проповідь, виголошена у Варшаві 20 травня 1852 р. в присутності матері і родини. Таїнство священства брат Гонорат отримує 27 грудня 1852 р.

Особливий шанувальник Діви Марії
У Пречистій Діві брат Гонорат бачив нашу Співвідкупительку і Посередницю Божих ласк. Він вважав, що завдяки Їй можемо легше і швидше наблизитись до Ісуса, з'єднатись з Ним, сповнюючи чесно і гідно своє життєве покликання. О. Гонората не треба було переконувати про значення Марійних Богослужінь для повного християнського розвитку людини. Він особливо радив брати участь у травневих відправах та молитві на Вервиці. Він мав на це багато причин; у першу чергу добре розумів духовно інтегруючий вплив Розарію; теж знав який глибокий релігійний зміст має ця молитва і як полегшує зрозуміння Євангельського послання і перенесення його у практику. Крім того та молитва боронила людину перед самотністю, визволяла від егоїзму в різних його проявах; зближала людей і поєднувала їх.
У житті о. Гонората Пречиста Діва Марія відіграла особливу роль. Від Неї він перейняв вміння відчитувати знаки часу, а це мало основне значення для всієї дальшої його діяльності.

Апостольське служіння
Францисканський аспект і марійне бачення спасіння світу були постійно присутні у його проповідницькій діяльності. Він рано почав проголошувати слово Боже, і ця його діяльність не обмежувалась тільки Варшавським костелом. Проповіді о. Гонората були прості з виразною внутрішньою структурою. Відзначались глибокою біблійною і теологічною аргументацією. Кінець проповідницької діяльності Козьмінського спричинили скасування закону, який провела царська влада як репресії за січневе повстання. Варшавський монастир капуцинів тоді ліквідували, а монахів викинули. І так о. Гонорат в 1864 році опинився в Закрочимі. Проповідей йому проголошувати не можна було.
Зате до кінця свого життя о. Гонорат служитиме людям у сповідальні. Ця послуга важка і непомітна для оточення. Іноді здавалося, що він занадто твердий і суворий; мабуть все-таки в нього було щось із цих рис, - але завжди він старався зрозуміти того, хто сповідався і ввести в клімат Божого милосердя. При тому не оминав рішучих осудів і конкретних порад. Мав у собі щось особливе, якусь Божу іскру, тому що кількість осіб, які хотіли в нього сповідатися, постійно зростала. В сповідальні він робив ще щось особливе: вишукував осіб назначених особливим даром ласки, щоб їх провадити до глибшого з'єднання з Ісусом, до жертовної служби людям. У майбутньому вони стануть співзасновниками численних монаших згромаджень, але починали своє подвижництво в дуже звичайний спосіб.

Нові чернечі згромадження
В ХІХ ст. появилось досить багато нових ділянок у людському житті, повстали нові середовища, і нові незнані перед тим ситуації. Все це чекало на своїх місіонерів і апостолів, і все це намагався зрозуміти о. Гонорат. Саме тому він виходить на зустріч очікуванням і потребам людей в прямуванні до щораз глибшої християнізації суспільства через освячування різних середовищ людського життя і праці.
Бл. Гонорат робив усе зовсім звичайним способом, не зневірювався, коли відчитування знаків часу супроводжувалось різними клопотами і нічого його не відштовхувало від користування ними. Так саме чинить завжди вмілий вчитель і тверезий практик. А Господь, який знає наші думки, бажання і наміри на залишає на довго когось, хто Йому довіряє. Про це довідався о. Гонорат від Ісуса і Пречистої Діви, коли вони жили укрито в Назареті.
Йдучи за Божим натхненням о. Гонорат покликав до життя більше ніж 20 укритих монаших згромаджень, з яких 17 існує до сьогодні.
Всі ці згромадження були оперті на третьому правилі св. Франциска з Асізі, маючи таким чином глибоку духовну основу - багату францисканську спадщину. Всі ново засновані Чини були присвячені якійсь конкретній таємниці з життя Ісуса і Його Матері. Це було важливо для о. Гонората, бо він хотів якнайдокладніше защепити ці нові гілочки у євангельське дерево. До свого діла підходив перед усім з глибокою вірою і довір'ям до Божого Провидіння. Відкидаючи певні дотеперішні зовнішні структури він надав їм скритий характер.

Відійшов до Господа
О. Гонорат помер 16 грудня 1916 року. Духовна спадщина Блаженного, яка виявилась тривалою, є назавжди вписана в історію Церкви і в життя людини. До такого підходу уповажнює і заохочує нас беатифікація о. Гонората, яка відбулась у Римі 16 листопада 1988 р., в день народження Блаженного та в десяту річницю виборів Папи Івана Павла ІІ, який провів цей акт.
Підтвердженням правоти цього акту є відродження капуцинського чину в Польщі і розвиток гоноратських згромаджень.

http://www.christusimperat.org/uk/node/33406

Відгуки

"Настоятелем обирали найменш здібного, щоб найкраще практикувати чесноту покори", - отець Міхал Бранкевич про практики чернечого життя

"Настоятелем обирали найменш здібного, щоб найкраще практикувати чесноту покори", - отець Міхал Бранкевич про практики чернечого життя

Священник говорив про Декрет про відновлення чернечого життя у документах Другого ватиканського собору.
"Отець Франциск Бляхніцький, коли очікував на вирок смертної кари, пережив своє навернення", - о. Ярослав Гонсьорек

"Отець Франциск Бляхніцький, коли очікував на вирок смертної кари, пережив своє навернення", - о. Ярослав Гонсьорек

В цьому році виповнюється 100 років з дня народження Слуги Божого отця Франциска Бляхніцького. На Радіо Марія вже сьомий рік поспіль отець Ярослав Гонсьорек проголошує катехези в контексті його духовності, але в цьому випуску ми вирішили нагадати вам про постать видатного священника. Під час програми почуєте історію життя засновника Оази Домашня Церква.
Як розумно виховувати підлітка?

Як розумно виховувати підлітка?

Цикл про виховання молодого покоління продовжив отець Вальдемар Павелець SAC. У цій програмі катехит говорив про мудре виховання підлітків.
Священник наводив життєві ситуації різних сімей, ілюструючи помилки батьків у спілкування з їхніми чадами.
"З нагоди Маріянського ювілею в парафіях, яких служать отці Маріяни, можна отримати відпусти", - о.Микола Бєлічев

"З нагоди Маріянського ювілею в парафіях, яких служать отці Маріяни, можна отримати відпусти", - о.Микола Бєлічев

В своїй черговій катехезі отець Микола Бєлічев продовжив говорити про книгу "Містична святиня Бога", а саме розглядав восьмий розділ, який називається "Світильник містичної святині". Автором цієї книги є святий засновник ордену отців Маріянів, отець Станіслав Папчинський. 
Напочатку катехези автор розповідає про відпусти, які можна отримати відвідавши парафії, де послуговують отці Маріяни. Ці відпусти пов'язані з ювілеєм, який пов’язаний з 350-літтям заснування ордену Маріянів.
Тілесна постава у часі Літургії

Тілесна постава у часі Літургії

Продовжуючи цикл програм про Анабазіс (сходження людини до Бога) отець Віталій Слободян CP (пасіоніст) говорив про тілесні жести і постави під час Меси. У цій катехизі священник пояснив чотири постави: ходьба, танець, стояння і сидіння.