Священник говорив про покликання мирян до апостоляту.
2. Церква була заснована для того, щоб, поширюючи Царство
Христове по всій землі на славу Бога-Отця, зробити всіх людей учасниками
спасительного ізбавління[4] і щоб через них увесь світ був спрямований
до Христа. Всяка діяльність таїнственного Тіла, скерована на досягнення
цієї мети, називається апостолятом, що його Церква здійснює через усіх
своїх членів різними способами, бо християнське покликання за своєю
природою є також покликанням до апостоляту. Як у живому тілі жоден член
не буває зовсім пасивним, а бере участь у житті тіла та його діяльності,
так і в Тілі Христовому, яким є Церква, все тіло “згідно з відповідним
діянням кожного члена, від нього бере зріст” (Еф. 4:16). Крім того,
поєднання та сполучення членів у цьому тілі є такими, що про член, який
не діє в міру своїх сил для збільшення тіла, треба сказати, що він не
приносить користі ані Церкві, ані собі самому.
У Церкві існують різноманітні служіння, однак місія її - єдина.
Апостолам та їхнім наступникам Христос доручив завдання освячувати,
навчати і правити від його імені та його владою. Але й миряни, будучи
учасниками священичого, пророчого та царського служіння Христа,
виконують свою частину місії всього Народу Божого у Церкві та світі[5].
Вони справді здійснюють апостолят своєю працею для проповідування
Євангелія та освячення людей, а також задля вдосконалення земного устрою
і сповнення його євангельським духом. Тому їхня праця на цьому полі дає
виразне свідчення про Христа і служить спасінню людей. Оскільки для
стану мирян властиво жити у світі й перебувати у вирі світських справ,
то вони покликані Богом до того, щоб, палаючи християнським духом,
виконати свою місію - бути закваскою в світі.