Звернутися обличчям до Бога, спалахнути бажанням стати наново Божими дітьми пропонує нам у час Великого посту в катехизі о. Петро Балог, богослов і публіцист, настоятель отців Домініканців у Києві.
Як пережити час Великого посту, щоб радість Воскресіння Христового відбулась? Як виконати духовні постанови та звільнитися від зайвого? Піст здебільшого асоціюється з фізичними обмеженнями: їжа, розваги, напої та ін. Коли не виходить дотриматися постанов, можемо втрачати радість. "Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри" (Мт 6:16а). З приводу посту не можемо сумувати, бо це час наближення до Бога, що дає відчуття радості та миру в серці. Ми - люди, істоти духовно тілесні, тому піст має бути інтегральний, стосуватися душі й тіла. Великий піст - це період особливого милосердя. Раніше люди в часі посту відмовлялись від придбання чогось матеріального, відкладали гроші продовж 40 днів, а наприкінці Посту віддавали ці гроші на потреби іншої людини. Ми маємо усвідомлювати, що завдяки своєму посту, я допомагаю знедоленому Христу в інших людях. Побачити Бога у Святих Таїнствах, під час Хресної дороги, Гірких жалей, на парафіяльних реколекціях, читати духовну літературу, молитися в потребах Церкви, брати участь у Святій Месі заохочує нас о. Петро задля плідного пережиття Великого посту.
У програмі на Радіо Марія настоятель парафії в Томашполі та модератор Руху Назаретських Родин отець Станіслав Свурка разом із сестрою Люциною роздумують над глибинним значенням свята Воздвиження Всечесного Христа. Як у темний час війни віднайти Боже світло, пробачити важкі образи та піднятися до вищого рівня любові до Бога й ближнього за прикладом Страждальної Діви Марії.
У новій катехезі з циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» монах-кармеліт отець Віталій Козак розпочинає розмову про ідеологічну машину та її наслідки для людини. Що відбувається, коли система вже не просто змушує нас підкорятися, а переконує, що ми самі хочемо жити за її правилами?
О. Кшиштоф Бузіковський, ОМІ, говорить про духовне значення страждань Богородиці. Марія була приниженою і через свою віру та любов розділила земну долю Ісуса, живучи в бідності та соціальному неприйнятті. Меч, який прошив серце Діви Марії, символізує не лише момент розп'яття, а й увесь її життєвий шлях, сповнений випробувань.
"Лінь у контакті та спілкуванні з Богом породжує те, що ми починаємо любити самих себе і поклонятися собі як ідолу, - застерігає о.Міхал Бранкевич в програмі "У ваших намірах" від наслідків одного з головних семи гріхів та наголошує, - так ніколи не будеш правдиво задоволений самим собою і своїм життям".
Як народжується покликання до богопосвяченого життя? Що може стати моментом особистого навернення? Чому обіти чистоти, убогості та послуху — це не обмеження, а щоденний вибір близькості з Богом? І що означає насправді «померти для себе» заради служіння іншим? Про це — у розмові з монахинею Місійного Згромадження Сестер Служниць Святого Духа Іреною Примак.