У нас жодним чином не виникає сумнівів у питанні, ба навіть питання не виникає чи були Марія та Йосип поганими чи добрими батьками, коли загубили Ісуса в храмі. Чому? Варто було би поставити таке питання… Адже вони цілий день йшли дорогою до Назарету і не помітили, що з ними немає сина? Хлопцеві 12 років, Він залишається три дні без догляду, без відому батьків у великому та незнайомому місті. Як це сприймати? Який урок сучасні батьки можуть винести з поведінки Марії та Йосипа. Яка таємниця (та й ще радісна) ховається в описі «підліткових проблем» нашого Господа?
Слухайте на «Радіо Марія» ефір з отцем Олексієм Самсоновим із циклу катехиз про тайни святого розарію.
Що означає слова «зазвичай» ходили у храм на свято? Дуже часто ми, віруючі, за традицією, за звичаєм ходимо в храм Божий. Традиція, звичай ходіння у храм – це погане чи добре? Чому в Євангелії від Луки ми не знаходимо слів Діви Марії під час паломництва: «Ісусе, не ходи туди, Ісусе іди гарненько?» І як оцінювати втрату Ісуса? Чому тільки після цілого дня паломництва свята родина з Назарету помітила, що сина, маленького хлопця немає? Цікаво, що спочатку Ісуса шукали серед близьких, рідних та знайомих, але потім, зневірившись, повертаються до Єрусалиму, ідуть до храму. Опис «проблеми виховання» багато може сказати в духовному сенсі. Адже ми шукаємо чогось життєво цінного для нас (Ісуса) спочатку серед людей, серед близьких, і аж потім, не знайшовши істини серед них, – ідемо в Єрусалим, входимо в брами храму, в молитву, в глибокий контакт з Богом. Але різниця між нами і батьками Христа полягає в тому, що Марії та Йосипові було потрібно лише один день, щоби збагнути істину, а ми нерідко лише в кінці життєвого шляху перестаємо шукати Ісуса серед натовпу. Чому Ісуса шукали аж три дні? В чому символіка цієї цифри? Дивує також збіг, що три дні Йона провів в череві кита, а Ісус – в печері перед Воскресінням. Дивний збіг обставин, а можливо алюзія на страждання Ісуса і перебування в печері. Через три дні Марія та Йосип знайшли Ісуса в храмі, і через три дні після смерті кожен з нас може віднайти в своєму серці храм Святого Духа.
Цікавий діалог відбувся між Марією та її Сином: «Чому Ти нам таке заподіяв? – Мені треба бути при справах Мого Отця». Насправді Марія також перебуває в пошуці, вона намагається зрозуміти чому в її житті таке сталося. Марія зображена в динаміці, в розвитку, власне як і її Син «зростав літами та мудрістю». Сьогодні ми розважаємо ці події як радісні таємниці розарію. Я думаю, що після трьох днів пошуку Ісуса, радості було небагато. Був відчай. Куди ділася дитина? Принаймні, кожен нас реагував саме таким чином. Навіть в житті Марії траплялися ситуації, коли Ісус був втрачений. Тому, коли ми почнемо занепадати на дусі і будемо думати, що Бог нас покинув, Ісус «вивітрився» з нашого серця – згадаймо Марію, вона також переживала страждання втрати близькості з Христом.
Ісусову відповідь вона не розуміє, але розважає. Якщо ми не розуміємо Божого Слова, коли читаємо Євангеліє, не варто знеохочуватися, адже навіть Марія, будучи Матір’ю «Воплоченого Слова» не всі Його слова розуміла, але роздумувала. Тож, хай роздуми не полишать нас і під час молитви розарію, коли доберемося до п’ятої таємниці – віднайдення Ісуса Христа у храмі.
Кардинал з Бразилії Паоло Сезар Коста відвідав Україну. В ефірі він поділився враженнями від візиту до військового цвинтаря у Львові та Київського шпиталю, а також розповів про плани відвідати місця "тиші". "Бог створив людину і дав їй свободу - вільну волю. Однак, користуючись цією свободою, людина не завжди обирає добро. Це є однією з найбільших наших проблем. Зло існує і діє у світі. Але коли ми спрямовуємо розум до добра, Бог дарує благодать бути здатними на багато добрих справ", - про надію, яка народжується з віри, і закликає молитися кардинал Паоло Сезар Коста.
Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син!» Потім звернувся до учня: «Ось твоя мати!» І від тієї години взяв її учень до себе.
Того часу почав Ісус докоряти містам, у яких сталося найбільше Його чудес, за те, що вони не покаялися: «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби в Тирі й Сидоні сталися ті чудеса, які сталися у вас, вони давно покаялися б у волосяниці та в попелі. Так ось кажу вам: Тиру й Сидону буде легше в день суду, ніж вам. І ти, Капернауме, хіба до неба будеш піднесений? До аду опустишся! Бо коли би чудеса, що сталися в тобі, відбулися в Содомі, він існував би донині. Та ось кажу вам, що землі Содомській легше буде в день суду, ніж тобі».
Того часу Ісус сказав своїм Апостолам: «Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір’ю і невістку з її свекрухою; і вороги людини — її домашні.
Того часу Петро сказав Ісусу: «Ось ми залишили все й пішли за Тобою, то що нам буде?» А Ісус відказав: «Воістину кажу вам, що ви, які пішли за Мною, в новому бутті, коли сяде Син Людський на престолі своєї слави, сядете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен Ізрáїля. І кожний, хто задля Мого Імені залишить дім або братів, або сестер, або батька, або матір, або дружину, або дітей, або поля, той отримає в сто разів більше і матиме у спадок вічне життя».