"Заохочую молитися за владику Петра Мальчука. А тих, хто пліткував на нього - піти на його могилу і примиритися з ним, можливо він на це чекає!" - Отець Матеуш Адамскі

"Він був дуже самотній, - пригадує отець Матеуш. - Спілкувався лише з близькими співпрацівниками і своїм духівником. Постійно був в контакті з рідною сестрою - сестрою монахинею Паулою. 

Він був відкритим, рішучим, вмів вчутися в ситуацію. Мав дар поради, вмів давати точні підказки. Був людиною молитви.

Чи бачив я сльози на очах владики поза Літургією? - задається питанням отець Матеуш, -  Так, в наших бесідах були такі моменти. 

За рік до смерті владика здійснив 4-денне паломництво до Бердичівської Матері Божої. Він говорив, що йде спокутувати свої гріхи. Я вірю, що архієпископ зараз на Небі. Коли приходжу до нього на могилу у Ворзелі - відчуваю його присутність! 

З Главою УГКЦ блаженнійшим Святославом Шевчуком вони зустрічалися з нагоди Пасхи та Різдва та власних урочистостей, між ними панували теплі стосунки. 

Архієпископ Петро не був злопам'ятним! Я сварився з ним часом, але ми миттєво перегортали цю сторінку! 
Я знав, що як секретар маю казати йому деякі неприємні речі, хоча страждав і трусився! Врешті, потім ми примирялися! Тепер відчуваю, як він заступається за мене. Я є холериком, інколи "вибухав", владика вміло мене потішав: "Спокійно, ти ж священик!" - Він був вищим за ці речі!  

Добре пам'ятаю паломництво до Люрду. На зворотній дорозі я мав неприємну ситуацію на заправці в Німеччині.  Пані-касир зрозумівши, що я погано говорю англійською, зробила вигляд обличчя, яке мене принизило! Я розказав про це владиці. Він сказав, щоб я заспокоївся, і замість того, щоб соромитись, запитав в неї - Чи пані говорить іспанською, італійською або, польською? - Після цих слів я засміявся,  бо мені відлягло... 

Він дуже любив жартувати, вмів розказувати анекдоти. У Всеукраїнській Раді Церков і Релігійних Організацій досі згадують цю його якість!"