"Заохочую молитися за владику Петра Мальчука. А тих, хто пліткував на нього - піти на його могилу і примиритися з ним, можливо він на це чекає!" - Отець Матеуш Адамскі

Створено: 2018-05-26 00:00:00

Рівно два роки тому - 27 травня 2016 - року не стало архієпископа Петра Мальчука. Подія, що сталася у Гродно в часі Євхаристійного конгресу, шокувала! На порозі 51-го дня народження, раптом, не витримує серце молодого ординарія Київсько-Житомирської дієцезії! Як свідчить канцлер, що супроводжував ієрарха до Білорусі, отець Віталій Безшкурий: "На здоров'я його преосвященство ніколи не скаржився, навпаки - був радісний і усміхнений! Мав багато планів і рвався зустріти друзів з якими навчався. У переддень смерті, владика відвідав могилу одногрупника по семінарії". Довго роздивляючись напис на хресті з датою народження і кончини промовив: "Такий молодий, а вже помер".
Розмова з секретарем його преосвященства вийшла щира і відверта. Архієпископ постає в образі людини, яка має низку цінних дарів та слабкостей...

"Він був дуже самотній, - пригадує отець Матеуш. - Спілкувався лише з близькими співпрацівниками і своїм духівником. Постійно був в контакті з рідною сестрою - сестрою монахинею Паулою.

Він був відкритим, рішучим, вмів вчутися в ситуацію. Мав дар поради, вмів давати точні підказки. Був людиною молитви.

Чи бачив я сльози на очах владики поза Літургією? - задається питанням отець Матеуш, - Так, в наших бесідах були такі моменти.

За рік до смерті владика здійснив 4-денне паломництво до Бердичівської Матері Божої. Він говорив, що йде спокутувати свої гріхи. Я вірю, що архієпископ зараз на Небі. Коли приходжу до нього на могилу у Ворзелі - відчуваю його присутність!

З Главою УГКЦ блаженнійшим Святославом Шевчуком вони зустрічалися з нагоди Пасхи та Різдва та власних урочистостей, між ними панували теплі стосунки.

Архієпископ Петро не був злопам'ятним! Я сварився з ним часом, але ми миттєво перегортали цю сторінку!
Я знав, що як секретар маю казати йому деякі неприємні речі, хоча страждав і трусився! Врешті, потім ми примирялися! Тепер відчуваю, як він заступається за мене. Я є холериком, інколи "вибухав", владика вміло мене потішав: "Спокійно, ти ж священик!" - Він був вищим за ці речі!

Добре пам'ятаю паломництво до Люрду. На зворотній дорозі я мав неприємну ситуацію на заправці в Німеччині. Пані-касир зрозумівши, що я погано говорю англійською, зробила вигляд обличчя, яке мене принизило! Я розказав про це владиці. Він сказав, щоб я заспокоївся, і замість того, щоб соромитись, запитав в неї - Чи пані говорить іспанською, італійською або, польською? - Після цих слів я засміявся, бо мені відлягло...

Він дуже любив жартувати, вмів розказувати анекдоти. У Всеукраїнській Раді Церков і Релігійних Організацій досі згадують цю його якість!"