З с.Дам’яною Галущак продовжуємо цикл програм про блаженних священномучеників Української Греко-Католицької Церкви. В цьому випуску зосередили увагу на бл.Миколі Конраді - священнику, докторі філософії та богослов’я, душпастирі молоді.
Микола Конрад походив з небагатої родини, котра не могла забезпечити ні матеріальних благ, ні кар’єри. Головним рушієм у його житті були тверда віра, талант, працелюбність. Уже в дитячім віці мав схильність до духовних практик. Це спонукало його батьків віддати дитину до школи Отців Салезіян, котрі здібного і сумлінного учня рекомендували на навчання до Рима.
З 1907 р. о. Конрада призначають заступником учителя релігії в українській гімназії в Тернополі, де згодом став дійсним учителем гімназії і працював до 1914 р. А під час Першої світової війни виконував душпастирські обов’язки в угорському місті Градеці та в таборі українських біженців у Гмідні. Був там катехитом і управителем гімназійних курсів до 1918 р. У Тернополі народилися його діти: Марія, Ярослава, Володимир.
Отець Микола Конрад дуже любив молодь – формував молоді незрілі душі для Бога, для України, для родини: “Моєю мрією було завжди працювати в школі…, посвятити себе цілковито морально-релігійному вихованню молодіжи. Знаючи, що се становище дуже тяжке, беру на себе відповідальність перед Богом, моїм Єпископом і Церквою та народом, однак прийму се ярмо з охотою і ревно нестиму до кінця мого життя…”
Як бачимо, отець Конрад був високоосвіченою людиною, з доробком наукових праць, але водночас, як розповідали його колишні студенти, добрим і простим у поведінці, “щирим і розумним патріотом”. З болем сприймав голод в Радянській Україні. З приходом радянських військ до Львова життя о. д-ра М.Конрада різко змінилося. За свідченням невістки Кароліни Конрад отець поїхав у Яворів до сестри з надією, що радянські війська скоро відступлять. Коли переїжджав через село Страдч, зустрівся з людьми, які сприйняли отця як втікача за кордон. Хтось крикнув услід: “Ото які священики, самі утікають, а про нас, людей, не думають”.
Такі слова зворушили отця. Він зупинився. За якусь мить о. Конрад змінив свої наміри щодо поїздки в Яворів, бо з розмови дізнався, що Страдч, залишився без священика. Він не міг залишити стадо Отця напризволяще. Просив лише одного – скромного утримання, бо на той час не мав жодного джерела до існування. У с. Страдчі була на горі церква та плебанія. О. Вояковський на той час уже виїхав до Німеччини, тож о. Конрад вирішив обслуговувати два села. Так замешкав отець на парохії у Страдчі. Згодом, переїхали сюди і дружина зі старенькою матір’ю. Розповідають, коли вона їхала зі зятем на гору, то бідкалась, бо дорога здалась жінці довгою, а гора надто високою, на що отець жартував: “Що вища гора, то ближче до Бога, мамо”.
Так прослужив о.Микола в Страдчі майже два роки до того дня, коли його, всіма улюбленого душпастиря, вихователя, порадника настигла мученицька смерть.
Загинув о.Микола Конрад 26 червня 1941 року разом з дяком Володимиром Приймою. Їх підступно закатували радянські енкаведисти.
Літо — це «гаряча» пора паломництв до відпустових місць.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко ділиться роздумами про традицію паломництв.
Священник зауважує, що першим паломником в історії людства можна вважати Авраама — адже саме він, почувши голос Бога, вирушив у незнане, довірившись повністю Його Провидінню.
Отець Андрій також розмірковує над значенням слів «паломник» і «прочанин», підкреслюючи духовний зміст цих понять.
Маючи багаторічний досвід участі в піших прощах — до Бердичева, Чечельника та інших санктуаріїв — отець Андрій переконаний: хоча б раз у житті варто пройти пішки цей шлях. Бо паломництво — це не лише подорож у просторі, а насамперед шлях віри, довіри та особистої зустрічі з Богом.
Про першу в своєму житті Сповідь та Таїнство Причастя розповідає у програмі "У ваших намірах" волонтер Радіо Марія Дмитро Вєтров.
Програма "У Ваших намірах" з монахом-францисканцем Андрієм Немченком.
Цього разу священник розмірковує над темою відпочинку. Упродовж програми автор ділиться кількома практичними порадами, як відпочивати в дусі християнської поведінки.
На його думку, відпочинок легко може перерости у пусте марнування часу. Як не стати жертвою власної ліні, замаскованої під «відпочинок», — слухайте у тридцятихвилинній розмові.
У програмі "У ваших намірах" про можливість стати місіонером на Місійній Школі, що знаходиться у м.Красилів Хмельницької обл. розповідає і запрошує до формації відповідальний за практичний супровід Школи Петро.
«25 років Молодіжному центру Дон Боско в Одесі. Історія та сьогодення» - розповідає салезіянка, співпрацівниця та вихователька ораторію Олена Пономаренко. Програма Комісії душпастирства молоді «Виховання - справа серця».