Чистота як чеснота християнина

Чистота – це позитивна інтеграція статевости в структуру людської особистости. Статевість стає справді людською, коли знаходить своє законне місце в міжособових стосунках. Чистота – це моральна чеснота, Божий дар, благодать і плід Святого Духа.

Поширення в наші дні вад зажерливості і "розлив чуттєвості".
Християнину слід духовно чувати, щоб зберегти себе у чистоті та цнотливості.

У Посланні до християн міста Ефеса апостол Павло писав: "знайте, що жоден розпусник, чи нечистий (розпусний), або зажерливий, що він ідолянин, не має спадщини в Царстві Христа і Бога" (Еф. 5, 5). У перші часи християни жили серед язичників, які вельми поблажливо ставилися до справ блудних, не вважали, як і тепер не вважають, гріхом тілесну нечистоту, блуд, користолюбство, зажерливість, а всього-на-всього - "задоволенням законів людської природи".

У наші дні ці вади розмножилися до неприпустимої межі. Збільшення їх наближує настання останнього Страшного суду, про що писав апостол Павло у тому ж Посланні: ніхто (з цих розпусних марнословів) нехай вас не зводить (християн) порожніми словами, бо за це прийде гнів Божий на неслухняних. (Еф 5,6) За це, тобто через збільшення зазначених вад, прийде гнів Божий - останній Страшний суд Христовий над світом.

"Моральний стан людей в останні дні буття світу Господь порівнює зі станом людей, що живуть перед всесвітнім потопом. Тоді був страхітливий розлив чуттєвості. Всі вони - плоть, - сказав про них Бог. Те ж буде і перед кінцем світу. Плотські справи з хабарництвом запанують над усім ".