Слухати Радіо

Зараз в ефірі

08:10

Житія святих

В ефірі

Слово на кожен день

09:00

Молитовна лінія

10:00

Розарій

10:30

У ваших намірах

11:00

Житія святих

11:20

Катехиза з о. Міхалом Бранкевичем

12:00

Царице Неба

12:20

Концерт привітань та гарного настрою

13:00

Трансляція Літургії із Собору Успіння Пресвятої Богородиці (м.Чернівці)

14:00

Захристія

15:00

Коронка до Божого Милосердя

15:10

Молитовна лінія

15:20

Дитяча катехиза

15:45

В родині "Радіо Марія"

16:00

Катехиза з о. Гжегожем Вавжиняком

16:45

Дитяча молитва

17:00

Дитяча катехиза

17:15

Новини

17:25

Голос народу, голос Божий

Дніпродзержинськ: Місто, в якому є душа

Поділитись з друзями
Промислові міста Східної України зазвичай асоціюються з похмурими індустріальними краєвидами: ряди бараків-хрущовок та п’ятиметрові Леніни на центральних площах, над якими височать заводські труби. Де-не-де серед огидного конструктивізму можна побачити сталінські претензії на архітектуру чи руїни цибулястих „московських” храмів. Недарма сюди часто завітають любителі фотографувати індустріальні руїни, а місцева молодь називає рідне місто „Дніпродим”. Проте це лише на перший погляд. А якщо придивитись – то можна знайти тут і захоплюючу історію, і безліч цікавинок, які тягнуть якщо не на ЮНЕСКО, то на архітектурний ансамбль точно. Зокрема, тут можна побачити найбільший костел Східної України, один з найкращих українських театрів і неповторний комплекс „інженерного кварталу” в найкращих традиціях кінця ХІХ – початку ХХ століття. 


Почалося все з козацьких зимівників, які були тут якнайменше з XVIIІ століття. А у 1887 році Південно-Російське Дніпровське Металургійне товариство вирішило будувати в Кам’янському металургійний завод. Гроші давали бельгійці з французами, а усі спеціалісти були...поляками! Зокрема, будівництвом заводу керував директор-розпорядник Ігнатій Ясюкович, поляк родом з Каунаса (тоді - Ковно).
В ті часи заводи виростали на очах немов гриби, але Запоріжжя-Кам’янське було несхоже на інші. Це був, мабуть, єдиний приклад, коли фактично на порожньому місці виник завод-велетень, а при ньому – містечко, що поєднувало в собі вишукану красу мегаполісу з затишністю села. Справа в тому що Ігнатій Ясюкович (колеги жартуючи називали його „Святішим Синодом”) вмів дбати не лише про прибутки, а і про умови життя, при чому як для інженерів, так і для робітників. 
Так чи інакше, найкращим пам’ятником Ігнатію Ясюковичу стали зведені їм будівлі – і перш за все, два міські храми, костел і церква. Костел св. Миколая – споруда унікальна. Чудовий взірець англійської неоготики, дві дзвіниці зі шпилями, сигнатурка над трансептом, стрільчасті вікна і традиційна для Запоріжжя-Кам’янського нештукатурена цегла (знов-таки – реверанс в бік готики) – костел гармонійно вписався в оточення еклектичних кам’яниць Верхньої Колонії. 
Первісно храм був розрахований на 500 чоловік, але зазвичай народу до меси приходило стільки що більшості доводилося стояти надворі – адже о 1917 року офіційна спільнота при храмі нараховувала 7000 вірних – поляків, білорусів, литовців, українців, росіян. При храмі була бібліотека, а біля нього – польсько-єврейська школа (в галузі освіти національні меншини вирішили об’єднатись). 
Зрозуміло, що за радянських часів костелу було нелегко: його то відкривали, то закривали, ксьондзів то заарештовували, то відпускали, аж поки у 1929 році храм не закрили. Школу біля храму перетворили...на психіатричну лікарню – там вона і досі. За німецької окупації в костелі дозволили відправляти месу, але червоні визволителі швидко припинили цей антирадянський непотріб. Храмом міста мав стати завод, а радянські боги „прикрашали” головні міські площі. То ж, костел перетворили спочатку на склад, потім – на клуб ДОСААФ, добудували до витонченого фасаду огидний триповерховий будинок без жодних натяків на красу, а всередині побудували перекриття. Лише з 1991 року почалися переговори про повернення будівлі вірянам. Ксьондз Мартін Янкевич, місіонер з Польщі що ідеально вписався в українсько-російське середовище Дніпродзержинська, зміг відродити парафію, залучив нових людей, запровадив відправи українською і російською мовами. Як тільки костел став хоч трохи схожим на храм – тут почались регулярні безкоштовні концерти класичної музики (щось нове для індустріального міста, та ще й на початку 90-х)... 
А потім у 1996 році о. Мартіна, який мріяв жити і померти в Дніпродзержинську, забрали до Польщі на підвищення, а парафію передали капуцинам. Щоправда, новий настоятель, брат Блажей, виявився гідним продовжувачем справи отця Мартіна. При парафії з'явилося чимало нових спільнот, молодь влаштовувала євангелізаційні рок-концерти... А закінчилося все тим що монахів порозсилали по інших парафіях: кого – очолити українську провінцію капуцинів, кого – відроджувати парафію в сусідньому Дніпропетровську. Але час від часу „стара гвардія” заїжджає до Дніпродзержинську потішити паству! До речі, нещодавно католикам у власність віддали і храм, і територію навколо нього. То ж чекаємо на подальшу реконструкцію!
В Дніпродзержинську, в цьому незвичному місті перетнулися історія і сучасність, радянські маразми і нетиповий для тієї доби комфорт і затишок, „буржуазна” жульвернівська утопія та утопія радянська, огидні Ленін з Дзержинським – і величні храми, сумні індустріальні краєвиди – і театр, в якому почуваєшся як вдома. Що ж, якщо місто будувалося з любов’ю – це видно навіть через сто років! А Ясюкович своє творіння любив щиро! Навіть після того як у 1903 році його обрали головою ЮРДМО і він змушений був перебратись до Петербургу, усі свята він відзначав в Кам’янському, а на панахиду за померлим засновником міста до костелу прийшло ледь не все Кам’янське. 
І хоча радянські істукани ще й досі бовваніють над містом, в назвах вулиць увіковічені Кіров та інші червоні „герої”, а для засновника не знайшлося навіть провулка – дух міста не розженеш винищувачами як хмари на параді. Отже, завітайте до цієї утопії над Дніпром, насолодіться дніпровськими краєвидами, помоліться в Миколаївському костелі, подивіться виставу в Дніпродзержинському театрі, пройдіться по набережній на Лівому Березі, присядьте на пару годин з вудкою чи люлькою в вечірні години – і буде вам щастя!

Віктор Заславський

 

Відгуки

Церква за часів Констянтина. Християнський монарх і спокуса адмінресурсом

Церква за часів Констянтина. Християнський монарх і спокуса адмінресурсом

Вашій увазі авторська програма Віктора Заславського "Відкриваючи таємниці християнства". Продовжується цикл "Гріхи і подвиги Церкви". 
"Життя святих доби ранньої Церкви переповнені такими подробицями – інколи гіперболізованими, інколи зовсім фантастичними", - Віктор Заславський

"Життя святих доби ранньої Церкви переповнені такими подробицями – інколи гіперболізованими, інколи зовсім фантастичними", - Віктор Заславський

Вашій увазі авторська програма Віктора Заславського "Відкриваючи таємниці християнства". Продовжується цикл "Гріхи і подвиги Церкви". Назва цієї серії: "Темрява перед світанком".

"Переслідування часів Нерона чи Доміціана дали першим християнам зрозуміти, якою може бути ціна їхньої віри", - Віктор Заславський

"Переслідування часів Нерона чи Доміціана дали першим християнам зрозуміти, якою може бути ціна їхньої віри", - Віктор Заславський

Вашій увазі авторська програма Віктора Заславського "Відкриваючи таємниці християнства". Продовжується цикл "Гріхи і подвиги Церкви". 
Християнство і філософія часів Нерона

Християнство і філософія часів Нерона

Вашій увазі авторська програма Віктора Заславського "Відкриваючи таємниці християнства". Продовжується цикл "Гріхи і подвиги Церкви". 
Частина четверта - християнство та філософія.
Цікаві факти з життя Тараса Григоровича Шевченка, про які Ви раніше не чули

Цікаві факти з життя Тараса Григоровича Шевченка, про які Ви раніше не чули

У 207-му річницю від дня народження видатного українського письменника, класика української літератури, мислителя, художника, спілкувалися з істориком Віктором Заславським. У вечірній час слухачі почули багато цікавих подробиць із життя митця, які підтвердженні історичними фактами.