"Якщо ви ще не пробували говорити з Богом, спробуйте...", - пропонує о. Григорій Рогацький, священник УГКЦ, Згромадження Воплоченого Слова, м. Івано-Франківськ.
Великий піст - це добра нагода для ревізії життя. На прикладі Ісуса Христа, який протягом 40 днів молиться, ми маємо можливість у часі посту втихомирити внутрішній галас через пильне слухання Бога та зосередженні на Ньому. "Але ти не сам, бо той, хто покликав тебе на вершину, з тобою іде", - говорить о. Григорій. У тиші на вершині зовсім інакше звучить, бачиться і сприймається Боже Слово, Божий погляд, Святі Таїнства і молитва. Це скарби, з якими ми ідемо на високу духовну гору до спасіння. Виходячи на Гору блаженств, ми замовкаємо, побачивши погляд Бога, і дозволяємо статися діалогу живої тиші, почути мову любові.
Правдивий піст завжди є радісним, він показує, що людина готова жити з Богом. Поживою для душі і тіла, яка відновляє нас, є Господь. Хочемо віднайти радість життя - необхідно постити. Коли ми шукаємо радості, ми шукаємо Бога. Усвідомивши це, ми по дорозі залишаємо все, що не є Богом, віднаходимо Любов і починаємо любити. Отець Григорій радить спитати себе сьогодні: "Що я роблю для Бога, який так багато зробив для мене?"
У програмі на Радіо Марія настоятель парафії в Томашполі та модератор Руху Назаретських Родин отець Станіслав Свурка разом із сестрою Люциною роздумують над глибинним значенням свята Воздвиження Всечесного Христа. Як у темний час війни віднайти Боже світло, пробачити важкі образи та піднятися до вищого рівня любові до Бога й ближнього за прикладом Страждальної Діви Марії.
У новій катехезі з циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» монах-кармеліт отець Віталій Козак розпочинає розмову про ідеологічну машину та її наслідки для людини. Що відбувається, коли система вже не просто змушує нас підкорятися, а переконує, що ми самі хочемо жити за її правилами?
О. Кшиштоф Бузіковський, ОМІ, говорить про духовне значення страждань Богородиці. Марія була приниженою і через свою віру та любов розділила земну долю Ісуса, живучи в бідності та соціальному неприйнятті. Меч, який прошив серце Діви Марії, символізує не лише момент розп'яття, а й увесь її життєвий шлях, сповнений випробувань.
"Лінь у контакті та спілкуванні з Богом породжує те, що ми починаємо любити самих себе і поклонятися собі як ідолу, - застерігає о.Міхал Бранкевич в програмі "У ваших намірах" від наслідків одного з головних семи гріхів та наголошує, - так ніколи не будеш правдиво задоволений самим собою і своїм життям".
Як народжується покликання до богопосвяченого життя? Що може стати моментом особистого навернення? Чому обіти чистоти, убогості та послуху — це не обмеження, а щоденний вибір близькості з Богом? І що означає насправді «померти для себе» заради служіння іншим? Про це — у розмові з монахинею Місійного Згромадження Сестер Служниць Святого Духа Іреною Примак.