Літургійний рік починається не 1 січня і не завжди триває 365 днів. Ділиться на важливі періоди в календарі, завдяки яким ми можемо єднатися, будуючи одну живу церкву, одне Христове тіло. "Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос. Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним." (1-е до Коринтян 12:12-13)
Кожна церковна традиція має свій календар. У Римо-Католицькій Церкві календар не є догмою віри, але є знаряддям у переживанні істинної віри. Маємо два основних свята в літургійному році: Різдво Христове і Пасха Господня. Важливими також є періоди між цими святами, а саме час, що триває на підготовку до свят. Період Адвенту, що в перекладі з латинської означає "прихід", відноситься до приготування зустрічі Різдва Христового. Цей період починається за чотири тижні до свята Різдва, і кожен тиждень має свою певну тематику, відтворену в недільних Євангельських читаннях Писання на богослужінні Церкви. Пасхальний період, натомість, триває 50 днів і завершується Урочистістю Зішестя Святого Духа. Саме ж свято Пасхи відзначається в триденні: від літургії Вечері Господньої в четвер до Воскресіння Господнього, яке починаємо святкувати за єврейською традицією в суботу ввечері. Також за літургійним календарем маємо звичайний період, що триває 33-34 тижня, що починається від Різдва Христового. Залежно від періоду, церква зазначає певний колір одягу священників. Для мирян же важливо пам'ятати, що кожен прихід до церкви є зустріччю з Ісусом, тому завжди маємо пильнувати свій зовнішній вигляд, щоб гідно переживати цей святковий час, даний єдиним Отцем нашим.
У третій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутними псалмами, зосереджуючись на 32-му, 51-му та 130-му. Катехит пояснює, чому покаяння є основою християнської духовності та як через усвідомлення власного гріха людина відкривається на Боже милосердя.
У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.
Як служити так, щоб інша людина відчула себе ще більш гідною? У програмі "У ваших намірах" про нову ініціативу парафіяльного служіння один для одного від "Карітас-Спес Україна" поділились гості програми сестра-урсулянка Оксана Гринчишин, координатор парафіяльного Карітасу в катедрі Святого Олександра м. Києва Олександр Медведів, та помічниця дієцізіального координатора парафіяльних Карітас Марина Донченко.
Єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок говорить про подолання страху через участь у Святій Літургії. “Євхаристія - це велике місце сили”, - говорить катехит, адже тут віряни можуть знайти опору в часи війни та ідентифікувати власні внутрішні тривоги. Єпископ наголошує, що регулярна участь у богослужіннях допомагає змінити сприйняття світу та знайти надію.
Чому людина, маючи все в своїх руках, включаючи гроші і владу, обирає мученицьку смерть? Історія Боеція — людини, яка втратила земне, але знайшла вічне, у програмі “Катехиза”.