"Людське життя не можна купити!" - свідчить Світлана Чорна

"Мої дідусь Іван та бабуся Антоніна разом у шлюбі прожили п'ятдесят три роки. У них народилося десятеро дітей. Незважаючи на те, що дідусь був комуністом, усі діти в сім'ї були охрещені, - розповідає Світлана Чорна.

З розповідей бабусі, я дізналася про те, що на той час охрестити дитину було нелегко. Храм знаходився за півсотні кілометрів від нашого села. Не було транспорту, лише коні. Дідусь брав у колгоспі підводу з їздовим, бо сам їхати не міг. Виїзджали таємно о третій годині ночі. Хресних просили таємно. Часто це хтось був з родини, щоб ніхто не знав про поїздку до храму.

Коли однопартійці мали підозри, то робили своєрідний допит. В такому випадку дідусь та бабуся казали неправду, кажучи, що їздили на ринок продавати чи купувати. Я, будучи маленькою, запитувала, навіщо ви хрестили дітей, нехай жили б нехрещеними. Бабуся відповідала: "Щоб діти були і Божими дітьми, а не тільки моїми".
Раніше у мене була думка: вбити дитину не можна, але її можна не народити. На той час я не знала, що зачата дитина - це живе створіння, яке росте та розвивається під серцем матері.

Зараз із досвіду прожитих літ можу сказати, що все в руках Божих. Це від Нього йде життя - найцінніший дар!"