В циклі програм про блаженних УГКЦ знайомимось з блаженним Миколаєм Чарнецьким.
Його називають “українським святим Миколаєм”. Він – один з новочасних праведників, яких породила багатостраждальна українська земля, вірний син і турботливий провідник загнаної у підпілля, але невпокореної Церкви.
Як відомо, свій останній спочинок блаженний Миколай Чарнецький (14 грудня 1884–2 квітня 1959) — монах-редемпторист, єпископ, місіонер, новомученик — знайшов у місті Львові. Та незважаючи на це, більша частина життя єпископа-святця минула поза Львовом. Народився і виріс він на теренах сучасної Івано-Франківщини (рідне село блаженного Семаківці належить до Коломийської єпархії УГКЦ), упродовж шести років навчався у Римі. Опісля дев’ять років присвятив викладацькій праці та духовній опіці над вихованцями семінарії у Станіславові, що зрештою привело молодого й спраглого до духовної досконалості ієрея у згромадження редемптористів (Чин Найсвятішого Ізбавителя), отці та брати якого ще перед Першою світовою війною взялися служити для українців Галичини.
В лавах редемптористів отець Чарнецький виявив себе добрим місіонером, проповідником, реколектантом, сповідником, педагогом. Заразом виконував обов’язки соція новиків, префекта студентів і братів, провінційного дорадника, магістра. «Великий подиву гідний святий. Досконалий монах — священик і апостол» — охарактеризував його о. Ричард Костенобль, ЧНІ (1885–1975).
1926 р. розпочалася тринадцятирічна місія отця Миколая за «сокальським кордоном», у розпалі якої, 8 лютого 1931 р. його висвячено на єпископа (апостольського візитатора) для католиків східного обряду Волині й Полісся. Владика Чарнецький — перший редемпторист Львівської віце-провінції, піднесений до такого сану. Настільки високо у Церкві оцінюють місіонерський хист безстрашного подвижника унії на східних теренах! 9 жовтня 1939 р. тодішній глава Української Греко-Католицької Церкви митрополит Андрей Шептицький (1865–1944) іменує єпископа Миколая екзархом для Волині і Полісся. Втім війна та нові порядки, встановлені більшовицькими «визволителями», позбавили ревного душпастиря можливості сповнювати свій батьківський обов’язок на ввірених йому теренах, а невдовзі і сам він на довгі одинадцять літ опинився далеко від рідної домівки, за колючим дротом сталінського ГУЛАГу…
Чому після спілкування з деякими «світлими» людьми ви відчуваєте повне знесилення та навіть сумніваєтеся у власній адекватності? Як «соціальні хижаки» використовують релігійні спільноти та чому їх так приваблює вразливість вірян? Про нарцисів розповідає клінічний психолог Олена Михайлюк.
У програмі «У Ваших намірах» — репортаж із другого дня паломництва Шепетівка – Бердичів, яке щороку організовують брати-францисканці. Почуємо отця Андрія Немченка та провінціала отця Бенедикта Свідерського про труднощі й радості дороги, особливий ювілей францисканської родини та молитву паломників за мир в Україні.
А для чого ти використовуєш свій язик? Чи дозволяють твої слова не ранити та не руйнувати іншого? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» поділився в програмі "У ваших намірах", для чого Бог дав нам язик, застерігаючи бути обережним у виказуванні власних слів як емоційну реакцію у відповідь на почуті слова іншого.
Марія Ярема, викладач богослов'я УКУ, доктор біоетики, говорить про совість людини. Вона визначає совість як "співзнання" з Богом, що потребує постійного духовного формування. Експертка детально описує три стадії дії сумління та застерігає від крайнощів: “широкої” совісті, яка виправдовує гріхи, та “вузької”, що породжує надмірну тривожність. Особлива увага приділяється важливості духовного наставництва для об’єктивної оцінки власних вчинків.
Разом із братом-францисканцем Андрієм Немченком говоримо про християнське розуміння відпочинку, його духовний зміст і місце в житті віруючої людини. Також шукаємо відповідь на запитання, як католику виконати недільний обов’язок під час відпустки, якщо поблизу немає католицького храму, та слухаємо розповіді слухачів про їхній літній відпочинок.