A PHP Error was encountered

Severity: Notice

Message: Trying to get property of non-object

Filename: controllers/site.php

Line Number: 127

Монастир святого Онуфрія
Слухати Радіо

Зараз в ефірі

02:00

Катехиза

В ефірі

Меса

03:40

Розарій

04:00

Коронка до Божого Милосердя

04:20

Святий дня

04:40

Біблійні читання

05:00

Рецепти Життя

06:00

Дитяча катехиза

06:30

Рорати

07:15

Годинки

07:40

Дитяча катехиза

08:10

Житія святих

08:15

Слово на кожен день

09:00

Молитовна лінія

10:00

Розарій

10:30

У ваших намірах

11:00

Житія святих

11:20

Катехиза

12:00

Ангел Господній

12:20

Концерт привітань та гарного настрою

Монастир святого Онуфрія

Поділитись з друзями
Продовжується цикл передач Віктора Заславського "Католицькі святині". В цій передачі разом з істориком та краєзнавцем ми побуваємо в монастирі святого Онуфрія, який оминають більшість екскурсійних груп, і більшість гостей Львова бачать його високу білу дзвіницю лише з вікон поїздів. Проте цей унікальний комплекс не поступиться «розкрученим» домініканському чи бернардинському монастирям ані красою, ані багатою історією, ані значенням в історії міста й цілої країни.  
  Перш за все слід вказати що стародавній Львів майже з часу заснування складався з двох частин – давньоруське місто, засноване Данилом Галицьким і заселене майже виключно русинами-українцями, і зразкове «європейське» місто з цехами та Магдебурзьким правом, створене німецькими колоністами, котрих запросив сюди у XIV столітті руський король Юрій-Болеслав. Ще за часів Галицько-Волинського князівства тут селились, крім німців ще вірмени, євреї, поляки. Після польської окупації цей «новий Львів» затьмарив княже місто, котре поступово перетворилося на передмістя – проте стара частина міста вибила для себе окреме самоврядування, окремий магістрат та війта з бурмістрами. На території цього «княжого» Львова збереглись найдавніші пам’ятки міста – церква св. Миколая ХІІІ ст., площа Старий Ринок з середньовічною криницею, костел св. Івана Хрестителя, церква Параскеви П'ятниці XIV ст. – і монастир св. Онуфрія, заснований тоді ж. Важко сказати хто і коли заснував цю обитель біля підніжжя Замкової Гори, але стояла вона тут ще з княжих часів. Бартоломей Зиморович у своєму літописі «Потрійний Львів» згадував що тут перебувала старовинна ікона Божої Матері поки поляки не забрали її до Ченстохова. Щоправда, на роль місця первісного перебування цього славетного образу претендує також Белз… А може, образ встиг побувати і там, і там…  Мурований храм тут постав на початку XVІ ст. – про це свідчить напис «1518», зроблений на фасаді монастирської церкви. З часом до храму добудовували нові каплички, які поступово перетворилися на дві додаткові нави. Загалом, це майже єдина львівська святиня, на якій не залишило свого відбитку всепоглинаюче бароко. Суворі лінії будівлі, потужні мури – все вказує на оборонний характер храму. Лише витончені портали і характерна форма вікон вказують на деякий вплив Ренесансу, проте домінують в архітектурі церкви «рідні» романо-візантійські риси, що вкорінилися на наших землях ще за часів короля Данила.  Монастир знаходився майже на околицях Львова – то ж мав вигляд суворої фортеці. До цього дня збереглись оборонні мури монастиря, котрі піднімаються ледь не до самого Високого Замку, і висока вежа-донжон, котра хоча і була перебудована під «мирну» дзвіницю, проте не втратила оборонних рис. З XVІ ст. Онуфріївський монастир знаходиться під опікою львівського братства – точніше, під його повним контролем: львівські православні міщани підтримували монастир матеріально, зате монахи мали звітувати їм в найменших дрібницях. Власне, така всевладність братств і спричинила українських єпископів до єдності з Римом. Разом з львівським братством монастир прийняв унію у 1707 році, і звільнився з-під його настирливої опіки лише, коли приєднався до конгрегації Святого Василія Великого. А ще, саме тут розташувалася перша українська друкарня, коли в середині XV ст. міщанин Степан Дропан передав львівському братству друкарню.  За радянських часів наука постійно наголошувала що першим друкарем у Львові був московіт Іван Федоров – нібито, наука прийшла сюди з «братської» Москви. Будь-які дослідження дофедорівського друкарства, м’яко кажучи, не схвалювалися. Сьогодні, за часів Незалежності, ми знаємо, що втікач з Москви був не першим, хто почав видавати у Львові церковнослов’янські книги, що ми спромоглися на цю справу без допомоги братніх народів. Але це аж ніяк не принижує заслуг Івана Федорова, правдивого героя, котрий вважав друкарство своїм покликанням від Бога, «сіянням духовного насіння», і «відновив» (як було написано на нагробку) друкарство у Львові, піднявши його на новий, вищий рівень. То ж, Онуфріївський монастир може пишатись тим що саме в його стінах знайшла своє останнє пристанище ця надзвичайна людина. То ж не дивує, що за радянських часів Львівська галерея мистецтв влаштувала тут музей Івана Федорова – все ж таки краще ніж склад…  Щоправда, це не врятувало ані стінописів монастиря, ані самих храмів, котрі після передання василіанам у 1989 році треба було довго реставрувати. З довоєнних часів зберігся лише розкішний п’ятиярусний іконостас, виконаний славетним львівським митцем Модестом Сосенко на початку ХХ століття – чудовий приклад синтезу сецесії з традиціями українського бароко.  Зараз монастир є головною обителлю Василіанського чину, відновлений та відреставрований. З пагорбів монастирського саду відкривається надзвичайна панорама Міста Лева, тішать око сучасні добудови, ідеально вписані в барочно-класичне монастирське подвір’я та чудові перила головної церкви, стилізовані під чернечу процесію зі Святими Дарами.

Відгуки

Враховуючи масштаб інтересів та глибину знань, отця Генріха Мосінга можна назвати людиною століття

Програма від історика Віктора Заславського просвячена постаті видатного вченого, лікаря, священика, вихователя й пастиря. Йдеться про отця Генріха Мосінга. 
Генріх Мосінг — вельми освічений гуманіст широких горизонтів, великих знань та ерудиції, вчений, мікробіолог, людина глибокої духовної культури, втілення непересічної доброти, великої простоти та спокою, чулий до потреб інших.

"Не домовлятися з ворогом, а битися з ним", - історик Віктор Заславський

Черговий випуск історичних програм від історика Віктора Заславського. Коли трохи вгамувались емоції від «Захара Беркута», від спілкування з акторами, режисером та іншими гостями на першому показі, то можна назвати три причини чому це кіно просто не можна не побачити. Саме про це програма

Спогади про сталінську добу. Частина третя. Віруючі

Не знаючи звідки прийшов, не дізнаєшся куди йти далі.

Історія церкви та історія людства.

Авторська програма Віктора Заславського

Крутий маршрут Євгенії Гінзбург.

Спогади про сталінську добу. Частина третя. Віруючі

Спогади про сталінську добу. Частина друга. У таборах

Не знаючи звідки прийшов, не дізнаєшся куди йти далі.

Історія церкви та історія людства.

Авторська програма Віктора Заславського

Крутий маршрут Євгенії Гінзбург.

Спогади про сталінську добу. Частина друга. У таборах

Спогади про сталінську добу. Частина перша. Великий терор

Не знаючи звідки прийшов, не дізнаєшся куди йти далі.

Історія церкви та історія людства.

Авторська програма Віктора Заславського

Крутий маршрут Євгенії Гінзбург.

Спогади про сталінську добу. Частина перша. Великий терор