Про діла милосердя Папа зауважує, що ми знаходимося між двома полюсами. Читаємо про це в контексті адгортації Gaudete et exsultate (робочий переклад - "Слово між нами оселилося", Харків 2023).
Нові пелагіани. 57. Існують також християни, які намагаються прямувати іншим шляхом, котрий виражається у виправдовуванні власними зусиллями, поклонінні людській волі та особистим здібностям і провадить до егоцентричногло й елітарного самовдоволення, позбавленого справжньої любові. Це знаходить своє відображення в численних, не пов’язаних на перший погляд установках: одержимість законом, захопленість соціальними і політичними досягненнями, педантична турбота про літургію, доктрину та престиж Церкви, марнославство стосовно здатності керувати практичними справами та надмірна стурбованість програмами самодопомоги та особистої реалізації. Деякі християни витрачають свій час та енергію на ці речі, замість того, щоб дозволити Духу вести себе шляхом любові, замість того, щоб захоплюватися проголошенням краси і радості Євангелія та шукати загублених серед величезного натовпу, який потребує Христа [63].
58. Часто, всупереч спонуканням Духа, життя Церкви перетворюється на музейний експонат або власність небагатьох. Так стається, коли деякі групи християн надають надмірного значення певним нормам, звичаям або установкам. Таким чином часто доходить до
обмеження чи пригнічення Євангелія через позбавлення його властивої простоти та смаку. Це може бути тоншою відміною
пелагіанства, оскільки вона, здається, підпорядковує життя у благодаті певним людським структурам. Це стосується груп, рухів та спільнот і пояснює, чому так часто вони починають з активного життя в Дусі, а наприкінці стають скам’янілими… або зіпсованими.
59. Не розуміючи цього і вважаючи, що все залежить від людських зусиль, якими керують церковні правила та структури, ми ускладнюємо Євангеліє, і нас поневолює ця схема, котра лишає мало місця для дії благодаті. Святий Фома Аквінський нагадував нам, що виконання заповідей, доданих до Євангелія Церквою, слід вимагати помірковано, «щоб життя вірних не стало тяжким», адже в такому разі наша релігія перетворилася б на рабство [64]".
Кожна форма нашого служіння може стати музейним експонатом. Наприклад, молитва Розарію свята та необхідна, але якщо зосередитися тільки на ній то можна втратити слухання Духа Святого.
Бог сьогодні може сказати йти в лікарню, плести сітки чи до військомату, а людина може відмовитися від цього заклику сказавши, "я маю помолитися молитву Розарію"... І таким чином, прикрившись святими речами, нехтуємо закликом Бога.
Зазвичай, людина робить не те, до чого закликає Бог. Часто, замість того, щоб виконувати Слово Боже ми робимо добрі речі, але не ті, що треба. І таке явище властиве усім людям без винятку. Саме тому нам потрібно розпізнавати до чого Бог закликає нас сьогодні.
Діла милосердяі, що стосуються душі. Із книги Святого Станіслава Папчинського "Містична Святиня Бога".
Надання поради."Надання поради щирої та спасенної тому, хто її потребує, – це риса глибоко шляхетної душі. Бог тому дає мудрість, щоб ті, котрі її не мають, отримували допомогу
й наставництво. Хто чинить так без думки про винагороду, є насправді милосердним. Бо іноді добра порада допомагає більше, ніж будь-яка фінансова підтримка. Багато
людей потрапило б до пекла, якби їм не зустрілись чудові
порадники. Чимало душ загинуло б, якби не врятувала їх.
Відновлення Містичної Святині
чиясь порада.
Тому нехай досвідчені у справах духовних,
судових, адміністративних та військових дають такі поради, які вважають найкориснішими. І нехай це роблять
з милосердя. Тоді завдяки цій прекрасній чесноті найкраще подбають і про власне спасіння. Як багато вчинила в Церкві одна звичайна дівчина Тереза, котра, крім
натхнень Святого Духа, слухала найкращих порадників.
Скількох іще людей, крім неї, наблизив до неба своїми порадами святий Петро з Алькантари! Необхідно ділитися
дарами Святого Духа! Небажання надати належну пораду
тому, хто про неї просить, є проявом заздрощів або злостивості, а вимагання плати за пораду – жадібності".
- В Україні, часто ми надаємо пораду тоді, коли нас ніхто не просить. Діло милосердя - це коли людина звертається про допомогу а ми, маючи кваліфікацію та час, маємо можливість їй допомогти.
"Прощення винуватців наших і примирення з ворогами я не назву рисою, властивою християнину, але радше
Богу. Бо в чому ж ми більше виявляємо доброту Бога, як
не в прощенні образ і любові до ворогів? Оскільки Божа
доброта до нас також виявилась найбільше в тому, що
Він через Сина Свого примирив нас із Собою, коли ми ще
були Його ворогами.
Він не тільки простив нам провини,
але й, щоб сплатити борг справедливості, схотів віддати Його за нас у жертву. Апостол наголошує на цьому:
«Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог
же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за
нас, […] коли ми ще були грішниками. Бо коли, бувши
ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина,
то тим більше тепер, примирившися, спасемося його
життям» (Рим 5,6-8.10). Ти, читачу, подумай над кожною Його справою окремо
й, наскільки це можливо для людини, наслідуй Господа".
Наша нормальність хвора. Визнаючи це ми маємо можливість приходити до Бога за милосердям.
А що ж робити з росіянами? Петро запитує, скільки разів пробачити. Ісус відповідає, що прощати потрібно тоді, коли винуватець просить пробачення. Тобо, коли людина хоче виправитися то ми маємо бути готовими пробачити її та не тримати зла в подальшому. Сьогоднішня ситуація вимагає, щоб наслідки їхнього зла наздогнали їх і вони розкаялися щиро, а лише потім ми можемо пробачити. Поки ж маємо вести війну, плести сітки, донатити...
Часто чуємо в ЗМІ вираз "не забудемо не пробачимо". Таке ставлення робить нас безумними. Якщо підемо цим шляхом то будемо дуже довго лікуватися. Ці заклики дешеві, як дешева шаурма від якої нас буде нудити та рвати. Таке твердження помилкове, адже ми й так не забудемо та не пробачимо бо вельми багато болю та горя пережили.
Нам рекомендовано збільшувати не ненависть, а єдність народу. Саме МИ маємо допомогти нашим військовослужбовцям, дати їм силу, підтримку, щоб вони не переймалися проблемами в тилу.
Отець Микола Бєлічев - маріанин, головний редактор журналу "Слово між нами". Римо-Католицька парафія Святого Сімейства м. Харків.
Слухати аудіокнигу "Містична Святиня Бога" на YoutubeАдреса парафії Святого Сімейства РКЦ, м. Харків. вул. Клочківська, 319, sviatesimejstvo@gmail.com Телефон: +380973334738
Слухати інші програми
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.