У ранковий час продовжили читати притчі Браяна Кавано з сестрою Дам'яною Галущак.
Притча під назвою "Про дуба-велета" нагадує нам, як зовнішній вигляд може бути оманливим і не завжди правдиво свідчить про наше здоров'я духовне або фізичне.
Про
дуба-велета
Неподалік університету стояв собі могутній дуб, відомий на всю околицю.
Під його крислатим віттям роками збиралися студенти – погомоніти,
поспівати… Ніхто вже й уявити не міг університетської території без
цього велетенського дерева, розлоге гілля якого чудувало й захоплювало
всіх, хто зупиняв на ньому погляд. Видавалося невіддільним елементом
довколишнього краєвиду, але…
Котрогось дня той велет, із жахливим тріском, повалився на землю. І
тепер на розламаному стовбурі можна було простежити те, чого роками
ніхто не завважував і завважити не міг: процес внутрішнього нищення,
який день у день, місяць у місяць, рік у рік вів, колись міцне, дерево
до загибелі. І хоч нищення тривало дуже помалу, «стиха», це аж ніяк не
означало, що дерево не вмирає.
Могутній дуб, який, здавалося, житиме
вічно, трухлявів зсередини. А люди незмінно бачили тільки зовнішню його
оболонку.
Те, що сталося з дубом, може трапитися і з людиною. Нехай у переносному
сенсі… Непомітний моральний занепад може тривати дуже поволі, даючи
початок, одначе, смертельний внутрішній хворобі.
Відгуки
Вам необхідно авторизуватись, щоб мати змогу залишити відгук.