"Рідні залежного часто живуть в ілюзії: поки син з нами, то він у безпеці", - Тетяна Осипова

"У залежної людини знижується мислення у подальшому, разом з тим, на даний час вона не відчуває негативних наслідків. Проте з часом діє механізм заперечення, коли людина відірвана від реальності. Наприклад, такий образ: усі люди твердо ходять по землі, натомість залежний - стоїть на "стільці". Саме це його відриває від реального життя, - розповідає Тетяна.

На початку вживання речовин особа не помічає змін у житті, у неї все добре. Проте з часом розпочинаються перші проблеми на роботі, у сім'ї, які розхитують "стілець". Навколо залежного "на землі" стоять близькі та рідні люди, які тримають "стілець із залежним", щоб він не впав.

У чому є парадокс? З однієї сторони близьке оточення дуже хоче, щоб залежний змінився (бо вже є якісь проблеми), але одночасно вони роблять такі дії, які не дозволяють залежному сконтактувати "із землею". Вони його тримають зі страхом, що він впаде і розіб'ється, тому вирішують його проблеми. Але насправді, він не впаде у якусь яму, а лише на землю, по якій ходять люди. Чим більше труситься "стілець", тим більше людей відходить від залежного, а залишається з ним лише мама.

Часто до нас приходять на консультацію батьки залежного, яким дуже важко відпустити "стілець із залежним", виставити певні умови (у моєму будинку не зберігаються та не вживають наркотики). Батьки хвилюються: якщо я закрию перед своєю залежною дитиною двері, то вона одразу помре. Проте, часто залежні помирають у сусідній кімнаті, біля рідних".