Про молоду групу місіонерів, що приїхали до Лаосу в часи комунізму проповідувати християнську віру у XX столітті й прийняли мученицьку смерть, говорить у катехизі отець Давид Омєцінський, священник парафії Святого Миколая у Києві, який належить до Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії (ОМІ).
16 грудня відзначається спомин мучеників з Лаосу 50-80-х років XX століття. Лаос - країна, яка досвідчила комунізм: переслідування людей, натиск говорити "правильно", підпорядкування всіх одній ідеології. Тоді в цій місцевості священника могли назвати "дияволом, який нищить". Церква згадує сьогодні молоду групу місіонерів, що приїхали до Лаосу проповідувати християнську віру. Вона складалась із 17 осіб, серед яких були 5 Місіонерів Облатів Непорочної Марії.
Прагненням блаженних, які в молодому віці загинули за віру, було відкрити серце на віру та стати мучеником любові через витривалість і покору Богу. Це є дорога Христа - Хресна дорога, дорога страждання і смерті. Часто мученики через молитву просили Бога допомогу не відповідати на зло, з яким зустрічалися, не переставати любити ближнього. Також молилися за тих, хто їх переслідував, хто бажав їм смерті. "Якщо така є воля Божа, нехай буде", - казав один зі священників, який йшов на Службу і був попереджений про те, що хтось із загрозою чекає його надворі.
Сьогодні ми є свідками боротьби за віру в часі війни, що розгорнулася у XXI столітті. Але важлива мета, яка є одною для всіх нас: "З Богом побачимося на небі". Де б ми не були, маємо залишатися християнами у життєвому паломництві до неба.