Життя і служіння святого Максиміліана Марії Кольбе

Приклад цього ми бачимо у його власному житті. У 10-річному віці Максиміліан мав зустріч з Дівою Марією. Вона запропонувала йому вибрати одну з двох корон: білу, що символізувала чистоту, або червону, що означала мученицьку смерть. Він, не вагаючись, взяв обидві. Цей вибір став пророчим знаком його майбутнього.

Максиміліан вступив до Ордену францисканців конвентуальних і, завдяки своїм здібностям, був відправлений на навчання до Риму. У 1917 році він заснував «Лицарство Непорочної», прагнучи все робити для Марії. Він вважав, що найкраща формація - це та, яку отримав Ісус, перебуваючи з Марією в Назареті. Завдяки цьому він хотів, щоб кожен, кому він служив, також отримував найкраще.

Після рукоположення у 1918 році він повернувся до Польщі та розпочав активну місіонерську діяльність. Він видавав журнали, присвячені Непорочній, і заснував два центри євангелізації: Непокаланів у Польщі та Муґензай в Японії. Його метою було завоювати весь світ для Христа через Непорочну. Максиміліан був новатором і прагнув використовувати найсучасніші технології для євангелізації, плануючи створити радіо та кіностудію.

З початком Другої світової війни, 1 вересня 1939 року, Максиміліан, перебуваючи в Непокаланові, приймав біженців, особливо євреїв. Але в 1941 році його заарештували й депортували до концтабору Аушвіц.

Навіть у цьому пеклі він не втратив свого духу. Він підтримував інших, завжди думав про ближніх, а не про себе. Його віра та молитва були настільки сильними, що він міг читати псалми та співати пісні, навертаючи навіть охоронців.

Одного разу, після втечі одного з ув'язнених, німецькі солдати вирішили вибрати десятьох на смерть голодом. Серед них був чоловік, який почав благати про життя, адже вдома на нього чекали дружина та діти. Тоді Максиміліан Марія Кольбе зробив крок уперед і запропонував себе замість нього. Це було неймовірне диво, що йому дозволили це зробити.

Він був поміщений у «бункер голоду», де підтримував інших в'язнів до останнього. Коли всі померли, а він продовжував молитися і не нарікав, йому зробили смертельний укол карболової кислоти.

Францішек Гайовнічек, якого врятував Максиміліан, повернувся додому і пізніше був присутній на канонізації святого Максиміліана, яку здійснив Папа Іван Павло II у 1982 році. Це був акт любові, адже Максиміліан віддав своє життя за іншого.

Його життя - це свідчення того, що любов сильніша за все. Максиміліан, який мав дві докторські роботи, любив космос і був зацікавлений у медіа, віддав усе заради іншої людини. Він говорив, що людина може знайти Бога не лише через знання чи книжки, а найкраще - на колінах, у молитві. Його ім'я, Максиміліан (що означає «максимальний»), повністю відображає його життя - він прожив його максимально віддано Богу і людям, не залишаючи нічого для себе.

Брат-капуцин Збігнєв Савчук (м. Красилів)