"Те, що ми сьогодні називаємо пандемією коронавірусу 100 - 200 років тому, навіть би не помітили", - коментує історик Віктор Заславський.

Наприклад, спогади Марка Алданова, написані у 1847 році, коли у Києві люди помирали від Київської холери. "Київська холера не була чимось надзвичайним. Люди померали та як могли боролися з хворобою. Не було організованої медицини. Суспільство було мало проінформоване, працювали так звані "ББС"(баба бабі сказала). Українське населення було безсилим і перед сипним тифом. Існує версія, що епідемія сипного тифу в ХХ столітті, в 18-20-х роках, зашкодила вибороти волю для України. Ця хвороба захопила Українсько-галицьке військо та армію УНР, а так як вакцина від хвороби не було - величезна частина війська померла. Згодом, вакцину винайшли львівські вчені Рудольф Вайгель і Генрих Мосінґ".