Отець Олексій Самсонов коментує притчу про весільний бенкет: "Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Бо багато покликаних, та мало обраних." (Євангеліє від Матея 22,1-14)
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що надійшла Його година перейти з цього світу до Отця, полюбивши своїх, — тих, які у світі, — до кінця полюбив їх . Під час вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, видати Його, Ісус знаючи, що все дав Йому Отець в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, встав з вечері, зняв одяг і, взявши рушника, підперезався.
Це друга катехиза з циклу "Антропологія Едити Штайн", де ставимо питання: "Що таке людина?" Виголошує науку отець Віталій Козак.
Напередодні Пасхального Тридення, найважливішого літургійного періоду року, о. Вальдемар Павелець дуже ґрунтовно пояснює значення усіх літургійних обрядів.
Того часу один із Дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників і сказав: «Що ви хочете мені дати, і я видам Його вам?». Вони ж відважили йому тридцять срібних шекелів. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
Про страждаюче Серце Пресвятої Богородиці та її співучасть у спасінні людства розповідає сестра-гоноратка Каміла Кармалюк.