Зцілення через любов. "Не поспішай радити, якщо тебе не питають", - отець Віталій Козак

У житті Едити Штайн було три важливі моменти, що показують її шлях. Перший - у 13 років, коли вона, будучи єврейкою, сказала, що більше не вірить у Бога, бо прагне до всього дійти раціонально, розумом. Це був великий біль для неї та її оточення. Другий момент - коли вона прийняла християнство, але під час переслідувань євреїв вона не стала ховатися за ним. Вона відчула, що мусить бути поруч зі своїм народом. І третій, найважливіший, момент - коли її забирали з монастиря до Аушвіца. Знаючи, що більше не повернеться, вона сказала сестрам: «Я йду віддати життя за своїх предків, за євреїв».

Ця глибоко віруюча християнка, яка теоретично могла б сховатися, на кожному етапі свого життя переживала труднощі, але в кінцевому підсумку розуміла, що все робиться з погляду на любов. Саме тому сьогодні ми говоримо про зцілення через любов і участь у стражданнях Христа.

На відміну від попередніх разів, коли ми говорили про страждання як про виклик для розуму, емоцій та віри, сьогодні ми зробимо крок далі й побачимо, що страждання може бути дорогою до зцілення. Це важливо, адже в кінцевому результаті ми всі єднаємося з Христом і його любов'ю.

Едита Штайн на власному досвіді показала, що страждання може мати глибокий сенс. Часто ми намагаємося заперечити його, не любимо про нього говорити, намагаємося оминути. Але якщо подивитися на наше життя, то побачимо, що воно присутнє в кожного: фізичне, психічне, моральне чи духовне. І фізичне страждання не завжди є простішим за душевне. Біль матері, яка ховає сина, що загинув на війні, не можна порівняти з болем від зламаної ноги чи вирваного зуба. Це страждання має зовсім інший вимір, але воно також має сенс і повинно допомогти людині віднайти цей сенс, щоб рухатися далі.

Як віруючі люди, ми не можемо оминути цю екзистенційну, тобто життєво важливу, тему. Навіть якщо хтось молодий і здоровий, він може переживати величезні моральні чи духовні страждання. Постійний гріх може заволодіти людиною, маніпулювати нею, забрати розум і волю. І хоча, здавалося б, нічого не болить, насправді рана набагато більша, ніж у того, хто має зламану руку.

Сьогодні ми розглянемо три пункти. Перший - «Зцілення через любов». Важливо зрозуміти, що любов тут - це не емоція. Як казав колись один священник про любов як про емоцію: «О, любив і перестав». Та ні, я кажу, тут ніколи любові й не було, бо любов - це позиція серця. Це те, як я сприймаю людину чи ситуацію. Це позиція серця щодо власного болю чи болю іншої людини.

Настоятель Всеукраїнського санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію в Бердичеві, отець Віталій Козак.