Відкриваючи таємниці християнства
Катехиза
Меса
Розарій
Коронка до Божого Милосердя
Святий дня
Біблійні читання
Молитва
Дитяча катехиза
Голос народу, голос Божий
Меса
Дитяча катехиза
Житія святих
Слово на кожен день
Молитовна лінія
Розарій
У ваших намірах
Житія святих
Катехиза
Ангел Господній
Релігійний невроз - це не офіційний термін, а радше назва для хворобливих переживань, що пов'язані з церковним життям. І тут дуже важливо розрізняти три поняття: духовне життя, релігійність і церковність. Духовність - це наші справжні, автентичні стосунки з Богом, відкритість до Нього та особиста молитва. А релігійність і церковність - це про традиції, про правила, які, на жаль, часом можуть набувати невротичного характеру.
Про що йдеться? Це психологічний феномен, коли внутрішня тривога, почуття провини чи потреба в контролі починає підкріплюватися зовнішніми, в даному випадку, релігійними переконаннями. Візьмемо простий приклад: людині з надмірною тривожністю потрібно по кілька разів перевіряти, чи вимкнений газ або світло. У релігійному житті це може проявлятися інакше: мені потрібно молитися саме в цю годину, саме цю молитву, і якщо я її не помолюся ідеально, зі мною трапиться щось жахливе...
Молитва на вервиці, яка в нормі триває 20-25 хвилин, може перетворитися на 3-4 години, тому що будь-яка стороння думка змушує людину починати все спочатку. Це стає не радісною розмовою з Богом, а нав'язливою дією, яка точно не приносить радості. Людина може молитися до першої години ночі, не звертаючи уваги на те, що її діти голодні, а дружина чи чоловік не мають з нею контакту. Вона виправдовує це своєю "побожністю", хоча, насправді, використовує молитву як механізм для зняття внутрішньої напруги.
Така залежність веде до скрупульозності, коли людина відчуває потребу сповідатися щодня або боїться лягти спати, не повторивши молитви 10 разів. Це не про стосунки любові з Богом, а про використання релігії для маскування внутрішніх страхів.
Людина, яка прагне святості, але постійно боїться зробити щось не так, не може керуватися любов’ю. Якщо ми подивимося на життєписи святих, то побачимо, що вони часто порушували правила, керуючись лише одним - любов’ю. Наприклад, святий міг вийти з монастиря, щоб допомогти іншій людині, адже любов до ближнього була для нього вищою за будь-які приписи.
Тому, коли ми думаємо про наше духовне життя, давайте запитаємо себе: чи я будую стосунки любові, чи лише виконую правила, щоб заспокоїти свою тривогу?
Християнський практичний психолог, заступник голови Української Асоціації Християнської Психології Мирон Шкробут.