У програмі "Невипадково!" отець Міхал Бранкевич ділиться про те, як потрапив вперше до України і як бачить країну тепер, про час служіння в головній катедрі дієцезії, а також що говорить семінаристам, будучи духовним наставником, та про що мріє сьогодні.
Про перший приїзд до Києва.. "Для мене Україна була єдиною великою невідомою. Я як людина, яка не любить різких перемін, не був щасливий цій новині, що я маю вирушати до Києва. Але, прибувши, коли побачив на Майдані Незалежності статую Архангела Михаїла, подумав: ну, то хіба місто для мене." Про Божу любов... "Я не міг би стати священником, якщо б не досвідчив Божої любові. У моєму наверненні, що Бог приготував, я бачив велику любов Бога. Також у моєму служінні в катедрі Бог давав мені духа, який посилав Його любов, щоб відчути ЇЇ і передати іншим. Найважливіше, що я колись почув: Бог є любов і Бог мене любить. Я так само повторюю лише слова Йоана євангеліста для інших."
Про перший знак до покликання... "Своє покликання до священства я почув, коли мені було 10 років. Я прийшов до священника і сказав: я хочу бути міністрантом. Я мав велику радість і щастя, відчував піднесення бути людиною близько Бога" Про грішників... "Відкрив те, що Богу також милі є грішники. Якщо Ти прийшов до грішників, то я такий грішник теж, і хочу бути у Твоєму товаристві." Про невдячність... "Що ви даєте якісь дрібниці?" Те мене роздратувало, я хотів від щирого серця їй дати... Невдячність часами дратує, але ми повинні як християни ділитися не зважаючи на те, подякують чи не подякують. Але я є звичайна обмежена людина."
Про українську мову... "Я був обурений, я думав я українською мовою говорю!.. Але усі розуміли цей суржик, і це була річ найважливіша." Про любов в собі... "Я досвідчую присутність Ісуса Христа, коли починаю розмовляти з людьми і відчуваю в собі любов до людей. Я - егоїст, я нездібний любити, але Бог дає мені любов, і я можу любити. За що я Богу дуже дуже вдячний. Я ніколи у своєму житті не шкодував, що став священником, ніколи, мав лише вдячність. То є Його Боже, не моє, чинити мене священником, щоб передавати Його благу звістку, Його любов." Про те, що говорить семінаристам... "Священник має бути свідомим того, що коли він віддає своє життя Ісусу Христу, він має бути Ісусом Христом для інших людей, любити так як полюбив Христос."
"Той, хто передає правду, завжди може очікувати на відповідь і захист Бога, - виголошує отець Міхал Бранкевич, - Господь дає духа бути вільним від страху переслідування". Духовний наставник Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у черговій катехизі говорить про покликання людини до щастя, яке пізнається через досвідчення блаженств. Як Бог пропонує заповнити "голод", який ми маємо, та коли зможемо сказати "я все пізнав, я знаю Бога"?
У програмі "У ваших намірах" говоримо разом з о.Міхалем Бранкевичем про спілкування як дар. "Без спілкування немає любові, ми не пізнаємо смаку життя, - підкреслює священник, - людина може через слова виражати, що чує, переживає, а емоції часто допомагають сказати правду".
Навіщо повторювати «Радуйся, Маріє» 50 разів, якщо Бог чує нас і з першого? Отець Юрій Голотюк, священник РКЦ, вікарій парафії Святого Юрія в м.Ужгород, пояснює у катехизі, що відбувається під час молитви Розарію та як повторення допомагає перейти від промовляння слів до справжньої зустрічі з Христом.
Чи кожна людська дія відповідає Його задуму? І як зрозуміти, до чого Він запрошує саме тебе? Єпископ Микола Лучок пояснює, чому фразою "на все Божа воля" насправді можна виправдовувати зло та знімати із себе відповідальність. Як жити в Божій волі й не переплутати волю Бога із власним страхом дає настанови у цій катехизі ординарій Мукачівської дієцезії.
Чому ми можемо бути присутніми на Святій Месі, але не почути того, що Господь говорить до нас? Як слухати знайомі біблійні читання, щоб вони торкалися нашого життя? Брат-капуцин Леонід Міхалець продовжує цикл катехез про духовність Євхаристії та пояснює, як переживати Літургію Слова. Разом із катехитом роздумуємо про слухання, пам’ять і готовність відповісти Богові.