Ця катехиза єпископа Віталія Скомаровського пропонує глибокий погляд на духовні виклики війни в Україні. Замість пошуку простих відповідей на питання про причини страждань, владика розкриває справжню природу патріотизму та сили молитви, яка діє через віру та любов, а не через зовнішні форми чи «магічні» ритуали. Єпископ пояснює концепцію держави як «спільного дому» та наголошує на важливості подолання радянської ментальної спадщини через активне громадянське служіння та повагу до права.

А для чого ти використовуєш свій язик? Чи дозволяють твої слова не ранити та не руйнувати іншого? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» поділився в програмі "У ваших намірах", для чого Бог дав нам язик, застерігаючи бути обережним у виказуванні власних слів як емоційну реакцію у відповідь на почуті слова іншого.

У програмі «Покликані до служіння» з отцем Вадимом Русаловським, священником Київсько-Житомирської дієцезії, продовжили розмову про важливість покликань до богопосвяченого життя в сучасних умовах, коли Україна вже п’ятий рік переживає повномасштабну російську агресію.

Представляємо нову програму «КУЗНЯ», у якій святість розглядається як звичайний повсякденний шлях, доступний кожному. Цей - перший - випуск програми присвячений постаті св.Хосемарії Ескріви, священника, засновника мирянського руху “Opus Dei”. Головна мета програми - надихнути всіх нас до духовної “революції”, щоб ми навчились бачити в кожній миті життя можливість для служіння та особистого освячення.

Гумор - це форма свободи. Як продовжувати жити, пам'ятаючи, що Бог дає надію і є причиною нашої радості. Сестра Тетяна Богославець зі Згромадження Сестер Служниць Святого Духа виголосила катехизу про користь сміху, заохочуючи до гумору та жартів, що єднають і показують життєстійкість, щоб пережити непростий час війни.

Марія Ярема, викладач богослов'я УКУ, доктор біоетики, говорить про совість людини. Вона визначає совість як "співзнання" з Богом, що потребує постійного духовного формування. Експертка детально описує три стадії дії сумління та застерігає від крайнощів: “широкої” совісті, яка виправдовує гріхи, та “вузької”, що породжує надмірну тривожність. Особлива увага приділяється важливості духовного наставництва для об’єктивної оцінки власних вчинків.

Монах зі Згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ отець Василь Іванів: життя під пануванням Ісуса Христа — одна з центральних тем у богослов’ї апостола Павла. Для Павла прийняття Христа як Господа (грец. Kyrios) — це не просто зміна релігійних поглядів, а фундаментальна зміна громадянства, підпорядкованості та самої природи людини.

Людина не може перебувати в спокої й мирі, якщо її добра воля далека від Бога. Як досягти стійкого миру, який Господь хоче нам дарувати, і для чого нам дана добра воля, розповідає в катехизі за книгою Жака Філіпа брат-францисканець о. Віктор Дешук, вікарій парафії Марії Матері Церкви в м. Києві.

Разом із братом-францисканцем Андрієм Немченком говоримо про християнське розуміння відпочинку, його духовний зміст і місце в житті віруючої людини. Також шукаємо відповідь на запитання, як католику виконати недільний обов’язок під час відпустки, якщо поблизу немає католицького храму, та слухаємо розповіді слухачів про їхній літній відпочинок.

У третій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутними псалмами, зосереджуючись на 32-му, 51-му та 130-му. Катехит пояснює, чому покаяння є основою християнської духовності та як через усвідомлення власного гріха людина відкривається на Боже милосердя.

Того часу Ісус сказав своїм Апостолам: «Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне. Хворих оздоровляйте, мертвих воскрешайте, прокажених очищайте, бісів виганяйте; даром отримали – даром давайте.

У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.

В ефірі програми «Захристія» голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський проаналізував сучасний релігійний ландшафт України, взаємини між ПЦУ, УПЦ, УГКЦ та РКЦ, а також роль церковних лідерів у час війни. Гість також поділився своїм баченням майбутнього українського православ’я, згадав візит святого Папи Івана Павла ІІ до України та пояснив, які кроки, на його думку, необхідні для подолання церковного розділення.

Саме ця фраза з відомого «католицького» анекдота стала своєрідним епіграфом програми «Покликані до служіння», гостею якої була Ганна Путова – історик, архівіст, науковець і багаторічна учасниця молитовного руху «Сім'я Пресвятого Серця Ісуса». Розмова була присвячена історії, духовності та понад тридцятирічному служінню цього руху в Україні.

Як мати земна народжує до земного життя, так Марія — Матір Церкви — народжує до життя небесного. Отець Микола Бєлічев, головний редактор журналу «Слово між нами», вікарій парафії Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії у м. Хмельницькому, запрошує нас прийняти Діву Марію, Матір Церкви, як дар. Він пояснює історію цього служіння, що триває й донині, а також розкриває роль Марії для всього людства в задумі Бога Отця.

Як служити так, щоб інша людина відчула себе ще більш гідною? У програмі "У ваших намірах" про нову ініціативу парафіяльного служіння один для одного від "Карітас-Спес Україна" поділились гості програми сестра-урсулянка Оксана Гринчишин, координатор парафіяльного Карітасу в катедрі Святого Олександра м. Києва Олександр Медведів, та помічниця дієцізіального координатора парафіяльних Карітас Марина Донченко.

Того часу, прикликавши до себе Дванадцятьох своїх учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб вига­няти їх і зціляти всяку хворобу й усяку недугу. Ось імена Дванадцятьох апо­столів: перший – Симон, прозваний Петром, і Андрій, його брат; Яків Зе­­ведеїв та Йоан, його брат; Филип і Вартоломей; Тома і мит­ник Матей; Яків Алфеїв і Та­дей; Симон Кананіт і Юда Іска­рі­от­ський, який і зрадив Його. Цих Дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, кажучи: «На дорогу язич­ників не йдіть і до міста самарійського не входьте, а йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне».

Єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок говорить про подолання страху через участь у Святій Літургії. “Євхаристія - це велике місце сили”, - говорить катехит, адже тут віряни можуть знайти опору в часи війни та ідентифікувати власні внутрішні тривоги. Єпископ наголошує, що регулярна участь у богослужіннях допомагає змінити сприйняття світу та знайти надію.

Чому людина, маючи все в своїх руках, включаючи гроші і владу, обирає мученицьку смерть? Історія Боеція — людини, яка втратила земне, але знайшла вічне, у програмі “Катехиза”.

Священник Римсько-католицької Церкви отець Міхал Бранкевич у черговій катехезі циклу «Визнання віри» розмірковує над словами Символу віри «Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів». Катехит пояснює, чому Церква має владу прощати гріхи, дану їй самим Христом, і наголошує, що гріх вбиває в людині правду та віддаляє її від Бога.

Запрошуємо вас відкрити для себе духовну перлину Львівщини — Кохавино. Дізнайтеся про дивовижну історію появи чудотворної ікони, неймовірні випадки сучасних зцілень та особливу місію отців-редемтористів, які перетворили колишню руїну на квітучий центр паломництва та розпізнання покликання.

Де шукати ліки від страху у своєму серці? Ворог хоче залякати нас панікою, змусити присвоїти собі власну волю та відректися від гідності людини. Отець Йосип Щур, ЧСВ, ігумен монастиря Святого Василія Великого Отців Василіян у м. Києві виголосив катехизу про віру у часі тривог війни. Священник радить не шукати в Небі лише ракет, дронів, смерті, а шукати надії, адже там є наша Мати Божа, Господь, усі святі. Бог бажає отримати від нас спілкування на дозвіл зробити чудо.

Напередодні спомину бл. П’єра Джорджо Фрассаті, який є небесним покровителем Комісії у справах душпастирства молоді РКЦ в Україні, заступник голови Комісії о. Міхал Воцял представив річний звіт діяльності організації.

Христос обирає зрадника (Петра) і гонителя (Павла) не за їхні гріхи, а попри них, бачачи їхній прихований потенціал і здатність до щирого каяття. У програмі говоримо з отцем Василієм Іванівим, згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ.

Сестра Каміла із Згромадження Cестер Гонораток у циклі «Мати Милосердя» розповідає, як Діва Марія втілила милосердя через вчинок, слово і молитву. Спираючись на Святе Письмо та "Щоденник святої Фаустини Ковальської", монахиня показує, як ця тріада може стати дороговказом для життя кожного християнина.

Тома, один із Дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус. Тож інші учні розповідали йому: «Ми бачили Господа!» Та він сказав їм: «Поки не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в Його бік, — не повірю!» Через вісім днів знову були всередині будинку Його учні, й Тома з ними. Прийшов Ісус крізь замкнені двері та став посередині й сказав: «Мир вам!»

Свята, яка мала особливу побожність до Святого Духа: "він навчить нас усьому". Про Святу Міріам від Ісуса Розіп'ятого, або Маленьку арабку, яка, маючи надприродні дари, була одержима 40 днів злим духом, а потім ангелом 4 дні, розповідає у катехизі с.Марія Людмила Бога Отця Милосердного

Того часу, сівши в човен, Ісус переплив назад і прийшов до свого міста. І ось принесли до Нього паралізованого, який лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Відваги, сину! Прощаються тобі гріхи!»

Торкаючись текстів-роздумів Святого Йоана Павла II про Найсвятіше Серце Ісуса Христа, в останній місяць червня, присвяченого Пресвятому Серцю Ісуса, отець Флоріан Кравенський, вікарій парафії Матері Божої Фатімської у м. Конотопі Сумської обл. заохочує молитись, єднаючись на одній дорозі християнського духовного життя і будувати власне серце.

У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.