Архієпископ Петро Мальчук і меджугорський хрест

- Владика володів харизмою миттєво входити в розмову, і ставати другом. Завжди, коли він заходив в редакцію його обличчя розливалося у посмішці, натхненно жартував, міг розповісти анекдот. Любив новели Віллі Хофзюмера. Часто розповідав їх, особливо в часі Вігілійних урочистостей. Міг заплакати. Коли я запитав його про цю рису, він відповів: "Можливо, це не слід було б показувати людям, але дійсно, можу собі дозволити заплакати публічно. Під час Євхаристії, слова особливо торкаються серця". Архієпископ полюбляв говорити про покаяння, сокрушення серця, мучеництво і страждання. Власне про це і було його останнє інтерв'ю на Євхаристійному конгресі у Гродно. Мені особисто пригадуються його слова: "Страждання - теж можуть бути Божою благодатю"
А ще, архієпископ любив повторювати: "Бог дав нам Таїнства, якими слід користати, неможна цим нехтувати!". Завжди цікавився справами радіо, запитував, якщо його щось цікавило. Любив зелений чай, був пунктуальний, жодного разу не спізнився на ефір...
Остання наша зустріч була особливо пам'ятною. Нам на Радіо Марія привезли розарій з каміння, з Меджугор'є. Я показав його владиці. Він одразу вдяг його, зняв свій францисканський хрест, і зі щирою посмішкою фотографувався біля банеру Радіо Марія. Якось особливо пригадується та посмішка зараз.
Дякуємо владико за ваше служіння, вашу допомогу, наші сумісні ефіри, і ваше доброзичливе ставлення! Просимо вас про молитву, і у свою чергу молитимемося всією родиною Радіо Марія за вас. Вічне спочивання дай померлим Господи, а світло віковічне нехай їм світить. Хай спочивають у мирі вічнім. Амінь!